Кравченко Алла Анатоліївна, доктор філософських наук, доцент (e-mail:
ЕПІСТЕМА “ВІЗУАЛЬНОСТІ” В КОГНІТИВНИХ ТА НАВЧАЛЬНИХ ПРАКТИКАХ
Новіков Борис Володимирович доктор філософських наук, професор, професор (e-mail:
Руденко Тамара Петрівна кандидат філософських наук, доцент (e-mail:
Потіщук Ольга Олегівна кандидат філософських наук, доцент (e-mail:
ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ ТА РОЗВИТОК ЕСТЕТИЧНОЇ ДУМКИ: ФІЛОСОФСЬКА РЕФЛЕКСІЯ
Воронкова Валентина Григорівна доктор філософських наук, професор (e-mail:
Кивлюк Ольга Петрівна доктор філософських наук, професор (e-mail:
Нікітенко Віталіна Олександрівна доктор філософських наук, професор (e-mail:
КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ У КОНТЕКСТІ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ДИСКУРСУ ЖАНА БОДРІЯРА
Чжао Ган аспірант (e-mail:
ЗНАЧЕННЯ МОВНОЇ ОСВІТИ В СТРАТЕГІЇ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ
Мар’єнко Майя Володимирівна доктор педагогічних наук, старший дослідник (e-mail:
Носенко Юлія Григорівна кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник (e-mail:
Шишкіна Марія Павлівна доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник (e-mail:
Чумак Микола Євгенійович доктор педагогічних наук, професор (e-mail:
Єфименко Василь Володимирович кандидат педагогічних наук, доцент (e-mail:
ФІЗИЧНА ТЕОРІЯ: КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ЇЇ МАТЕМАТИЧНА КОМПОНЕНТА
Литвинова Світлана Григорівна доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник (e-mail:
Лупаренко Лілія Анатоліївна кандидат педагогічних наук (e-mail:
Мар’єнко Майя Володимирівна доктор педагогічних наук, старший дослідник (e-mail:
Шишкіна Марія Павлівна доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник (e-mail:
Кушнірук Світлана Анатоліївна доктор педагогічних наук, професор (e-mail:
Матвієнко Олена Валеріївна доктор педагогічних наук, професор (e-mail:
Олефіренко Тарас Олексійович кандидат педагогічних наук, доцент (e-mail:
ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ СТУДЕНТІВ: СОЦІОКУЛЬТУРНА ПРОЄКЦІЯ
Шиманович Андрій Олександрович кандидат філософських наук (e-mail:
РЕЖИНАЛЬД ҐАРРІҐУ-ЛАҐРАНЖ: ПОЛЕМІКА ПРОТИ АНРІ БЕРҐСОНА ТА МОРІСА БЛОНДЕЛЯ
Луцан Ігор Васильович кандидат історичних наук, старший науковий співробітник (e-mail:
Васкул Святослав Васильович здобувач наукового ступеня доктора філософії (e-mail:
БОГОСЛОВСЬКЕ ОКРЕСЛЕННЯ ЕКУМЕНІЧНОЇ ПАРАДИГМИ ТА ЦІННІСНИЙ СПЕКТР МІЖКОНФЕСІЙНИХ СУСПІЛЬНИХ ПРАКТИК
Бродецький Олександр Євгенович доктор філософських наук, доцент (e-mail:
Горохолінська Ірина Володимирівна доктор філософських наук, доцент (e-mail:
“РУССКОМІРНІ” КОРОЗІЇ У ПРАКТИКАХ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ
автори: Бродецький Олександр Євгенович , Горохолінська Ірина Володимирівна
Актуальність теми дослідження. Ядро ідентичнісних трансформацій українського суспільства – долання бацил “русского міра”. Багато в чому це стосується і релігійної сфери.
Постановка проблеми. Ідеї і практики “русского міра” втілюються в публічній риториці церковних функціонерів Російської Православної Церкви і її сателіта в Україні. Їхній аналіз – важлива передумова ефективного протистояння цій деструктивній ідеології. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аспекти теми досліджували, зокрема, такі автори: С. Здіорук, В. Яблонський, В. Токман; Л. Филипович, А. Колодний; П. Павленко, О. Горкуша та інші.
Постановка завдання: осмислити деструктивну дієвість наративів і практик Російської Православної Церкви та її сателіта – “Української” Православної Церкви (на матеріалі публічних виступів її предстоятеля).
Виклад основного матеріалу. Показано, як Московський Патріархат устами своїх діячів “виправдовує” війну та здійснює тотальну дезінформацію щодо реальних причин цієї війни, спотворюючи основи християнських постулатів щодо справедливості.
Висновки. Теперішнє керівництво “У”ПЦ позбавлене реального потенціалу привести цю структуру до самокритики за вкоріненість в ідеях “русского міра” і до сутнісних трансформацій.
Ключові слова. “русскій мір”, Російська Православна Церква, “Українська” Православна Церква”, цінності, суспільство, війна.
Список використаних джерел:
автор: Васкул Святослав Васильович
Актуальність теми дослідження. З огляду на поліконфесійну ситуацію в християнському середовищі, виникає потреба компаративного аналізу теологічних підстав екуменічної концепції в цілому, перегляду передумови та причини активізації екуменічних віянь серед християн, його функціональний аспект консолідації зусиль.
Постановка проблеми. Богословські підстави екуменічної парадигми, котрі були сформовані протестантськими, католицькими та православними богословами потребують об’єктивного аналізу, також зокрема і в позитивних наслідках реалізації екуменічної парадигми у соціальній сфері, їхнє суспільне значення, а також їхня оцінка богословами та дослідниками. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Богословські інтенції та практичні ініціативи екуменізму православної церкви є в фокусі дослідницької уваги Ю. Корнійчук [14, 15]. Роль соціального вчення православ’я для становлення громадянського суспільства в нашій країні в своїх роботах аналізує Р. Процюк [19]. Аналізом проблематики екуменізму, як постсекулярної парадигми займалися такі вітчизняні дослідники як С. Кияк, П. Яроцький, В. Єленський, О. Кисельов.
Постановка завдання. З огляду на недостатню висвітленість проблематики екуменічних зусиль, як відповіді християн на виклики сучасного глобального суспільства, виникає потреба критичного та об’єктивного аналізу екуменічної концепції в цілому, а також в площині суспільних практик.
Виклад основного матеріалу. Екуменізм як явище зароджується в християнському середовищі і своєю першочерговою метою має відновлення єдності найперше між християнськими конфесіями. Важливою складовою екуменічної діяльності, котру виокремлюють дослідники, є соціальний вимір екуменізму, наслідки якого набагато легше охарактеризувати у суспільній площині. Варто зауважити, що даний вимір є важливим, з огляду на те, що існує велика кількість прихильників екуменічного руху, котрі стверджують, що ефективність будування екуменічного діалогу та досягнення згоди у богословських питаннях великою мірою визначається соціальною єдністю, розвитком співпраці у соціальному напрямку. Перенесення акцентів своєї екуменічної діяльності християнськими конфесіями у сферу соціального служіння, як наслідок конфронтації із труднощами, котрі виникли при богословсько догматичному діалогуванні, створили сприятливе середовище для формування видимого образу християнської єдності, що є одним із магістральних елементів місії Церкви у світі. У §12 “Декрету про екуменізм” зазначено, що соціальна співпраця повинна бути спрямована на: “належне поцінування гідності людської особи, плекання блага миру, застосування євангельських засад у соціальному житті, розвиток наук і мистецтв у християнському дусі, (…) подолання таких трагедій сьогодення, як голод і стихійні лиха, неграмотність і злидні, нестача житла, несправедливий розподіл матеріальних благ”. Така співпраця також сприятиме кращому міжконфесійному пізнанню християн та прокладенню шляху в напрямку єдності.
Висновки. Коротко підсумовуючи можна зробити висновок, що головним чином богословське обґрунтування екуменізму полягає у словах Ісуса Христа: “Щоб усі були одно” (Ів. 17:21), а всі інші спроби витворити концепцію для подолання роздробленості християн можуть тільки на них ґрунтуватися. Тому консолідація зусиль перед лицем різних загроз, робить простішим налагодження діалогу задля вирішення проблеми міжконфесійних суперечок та створення сприятливих умов функціонування поліконфесійного суспільства.
Ключові слова: релігія, екуменізм, діалог, міжхристиянська (міжконфесійна) комунікація, теологія, євхаристійне сопричастя, ІІ Ватиканський собор, соціальне служіння, соціальна відповідальність.
Список використаних джерел:
автор: Луцан Ігор Васильович
Актуальність теми дослідження. З перших днів кривавої війни – воєнних злочинів, окупаційних дій, цинізму та постійних проявів агресії Росії проти Україну забрано тисячі життів як вірних і незламних захисників своєї Батьківщини, так і невинно убитих цивільних осіб, в тому числі дітей, сотні тисяч людей залишилися без своїх домівок, частина сіл і міст досі перебувають під окупацією, а ще велика кількість людей примусово вивезені на чужину. А тому, сьогодні вкрай важливою і затребуваною є допомога армії, організація і надання соціальних послуг особам та групам, які потребують допомоги задля забезпечення їх цілісного розвитку, а відтак – забезпечення духовноорієнтованої соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців, демобілізованих учасників воєнних дій та їх сімей, людей, що стали жертвами війни.
Постановка проблеми. У таких надскладних реаліях війни релігійна складова, як спостерігається, відіграє далеко не останню роль. І справді, сьогодні більш очевиднішою постає роль Церкви та релігійних організацій, залишаючись одним з авторитетних сегментів українського суспільства. Їх вплив на свідомість людини має, направду, велике як теоретичне, так і практичне значення, що виражається в соціумі своєрідним і ефективним маркером комунікативних можливостей, а відтак – неабияким інтересом до безпосередньої і активної участі в соціальному житті, становленні правової Української держави та розвитку громадянського суспільства. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні дослідження питань, що торкаються моделей соціальної активності релігійних організацій є досить актуальним для широкого кола дослідників історії, богослов’я, релігієзнавства, політології та ін., а відтак – затребуваним. Відтак загальним ідейним підґрунтям для дослідження стали праці провідних українських і зарубіжних експертів – богословів, релігієзнавців, філософів, істориків, психологів, а також розвідки волонтерів та журналістів, зокрема: S. Schie, S. Guentert, T. Wehner, J. Oostlander, М. Олчман, П. Джордан, О. Бродецький, Є. Буга, І. Горохолінська, В. Єленський, О. Колесник, А. Колодний, В. Куриляк, І. Лазаренко, В. Любащенко, О. Марчук, Г. Мєрєнков, А. Оленчик, О. Саган, Л. Филипович, В. Хромець, Н. Цимбалюк, М. Черенков, С. Чолій, Ю. Чорноморець, А. Юраш, В. Щербаков, П. Яроцький та ін.
Постановка завдання. Розвідка має на меті окреслити конструктивні прояви соціальної активності протестантських конфесій України в умовах війни.
Виклад основного матеріалу. Аналізується соціально значуща (філантропічна) діяльність протестантських церков в умовах воєнної агресії РФ проти України, яка на сьогодні набула багатовекторного спрямування, зокрема, – благодійність (харитативна діяльність), волонтерство тощо. Прикметно, що такі напрями діяльності, охоплюючи широкий спектр соціальної активності, безсумнівно, спрямовані на розв’язання соціальних надскладних проблем, забезпечуючи соціальну справедливість, що є сьогодні вкрай важливо. Тобто, соціальна діяльність в усій її багатовекторності не що інше, як ядро церковного життя та ключовий різновид функціональної активності релігійних організацій.
Висновки. Сьогодні активна участь конфесій у вирішенні надскладних соціальних і моральних питань суспільства в умовах війни, зосередження уваги на соціальному служінні, активно-громадська, християнсько-патріотична, соціальновідповідальна позиції Церкви – це потужні меседжі, головні напрями і способи соціалізації Церкви, що сприяє, у свою чергу, виходу за межі вузько-церковного й конфесійного служіння та входження у активне громадське життя, привносячи християнські цінності в різні сфери людського буття – заради спокою, справедливого миру, свобідної волі та перемоги багатостраждального українського народу.
Ключові слова: війна, філантропія, волонтерство, благодійність (харитативна діяльність), соціальна активність Церкви, конструктивні прояви.
Список використаних джерел:
автор: Шиманович Андрій Олександрович
Актуальність теми дослідження. У першій половині ХХ ст. знаний фахівець із томістського вчення Режинальд ҐарріґуЛаґранж став тим, хто кинув публічний інтелектуальний виклик найвиразнішим носіям модерністської філософської ментальності – Анрі Берґсону із його плинною метафізикою та Морісу Блонделю із його динамічною філософією дії. Сьогодні ж, коли все частіше доводиться чути про остаточне й незворотне настання постметафізичної доби, видається доречним нагадати те, з якою переконливістю менше ста років тому класична томістська метафізика спростувала найпотужніші й найпопулярніші філософські напрями, котрі нині втратили свою актуальність і переважно є лише об’єктом дослідження для істориків філософії.
Постановка проблеми. Аналіз сучасних українських студій в царині схоластики, неосхоластики та, зокрема, томістської традиції, унаочнив важко пояснювану проблему, яка полягає в тому, що зацікавлений український дослідник заледве має змогу віднайти бодай якусь інформацію про історію полеміки, метафізику та епістемологію Р. ҐарріґуЛаґранжа – однієї з найбільш непересічних постатей в царині неосхоластичної традиції попереднього століття. Тож заповнити цю лакуну видається справою нагальною і необхідною. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дана розвідка базується на огляді деяких праць Ґарріґу-Лаґранжа, трактатів розглядуваних у статті філософських опонентів томістадомініканця, а також на огляді досліджень наступних мислителів та науковців: Е. Жільсон, Ф. Коплстон, Дж. Маккул, Ф. Кер, Р. Педдікорд, Дж. Кьорвен та М. Майнерд.
Постановка завдання. Передовсім завдання статті полягає у висвітленні полемічних філософських ходів ҐарріґуЛаґранжа, а також в увиразненні ролі Аквінатової синтези як ефективної і неусувної теоретичної рамки, надійної для спростування й демонтажу метафізично слабких філософських концепцій.
Виклад основного матеріалу. А. Берґсон не асоціював себе із Церквою, а М. Блондель був відданим католиком, але вони обидва заледве зналися на томістській традиції в достатній мірі. Для Берґсона поняття дискурсивного інтелекту не були пов’язанні із буттям; їхня функція була суто практичною. Філософія Блонделя була сформована у відштовхуванні від (1) посткантіанського ідеалізму із його радикальною антиметафізичністю та скепсисом по відношенню до можливості пізнання зовнішніх, екстраментальних сутностей (“речей у собі”), а також (2) від песимізму Ф. Шляєрмахера щодо здатностей спекулятивного розуму до пізнання Бога та його наголосу на важливості суб’єктивної релігійної чуттєвості.
Висновки. З’ясовано, що щира відданість Ґарріґу-Лаґранжа томістським мислительним канонам не заважала теологу хай навіть непрямо, епізодично, імпліцитно спиратися на непритаманні для томістської традиції джерела. Заразом важко заперечувати, що філософсько-богословська концепція Ґарріґу-Лаґранжа є блискуче вивіреною, строго логічною, внутрішньо несуперечливою, і саме з огляду на всі згадані чинники, в раціональному плані вона є більш прийнятною, аніж будь які форми інтуїтивізму, феноменологічних редукцій та філософій життя із ревізією традиційного розуміння істини.
Ключові слова. Схоластика, неосхоластика, неотомізм, католицизм, модернізм, метафізика, істина.
Список використаних джерел: