Оберіть свою мову

автор: Левчук ОО


 Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах демократичних трансформацій екстремізм набуває нових форм і проявів, що становлять реальну загрозу політичній стабільності, безпеці та цілісності держави. Перехідні суспільства особливо вразливі до радикалізації через інституційну нестійкість, соціальну фрагментацію та зростання політичних конфліктів. Тому дослідження механізмів державної та громадської протидії екстремізму є актуальним і необхідним для зміцнення демократичних інститутів, попередження кризових явищ і забезпечення сталого розвитку.

Постановка проблеми. Проблематика протидії екстремізму полягає у визначенні оптимальної моделі взаємодії між державою та громадянським суспільством у сфері безпеки, формуванні ефективних превентивних стратегій і комплексних механізмів реагування на радикальні прояви. В умовах демократичного переходу виникає низка викликів, пов’язаних з одночасною потребою гарантувати права і свободи громадян та захищати суспільство від екстремістських ризиків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковому дискурсі представлено широкий спектр підходів до визначення сутності екстремізму, аналізу причин радикалізації та механізмів протидії. Зокрема, дослідники А. Червоненко, Є. Харитонов, В. Ільїн. акцентують на соціально-політичних факторах появи екстремістських рухів, ролі державних інститутів у забезпеченні безпеки, а також важливості розбудови громадянського суспільства як інструмента впливу на попередження радикальних тенденцій. Важливим для дослідження є також науковий доробок міжнародної спільноти, зокрема в статті проаналізовано роботи С. Харінгтона, М. Говарда, С. Лівіцького. Міжнародний досвід, демонструє ефективність комплексних моделей, що поєднують силові, інформаційні й превентивні заходи.

Постановка завдання. Метою дослідження є виявлення ключових механізмів державної та громадської протидії екстремізму в період демократичних трансформацій, визначення їхньої ефективності та обґрунтування можливостей адаптації до умов сучасної України.

Виклад основного матеріалу. У статті здійснено аналіз природи й особливостей проявів екстремізму в перехідних суспільствах, розкрито основні джерела радикалізації населення та фактори, що сприяють її поширенню. Розглянуто інституційні механізми державної протидії, включно з правовими, силовими, інформаційними та організаційними заходами. Окрема увага приділяється ролі громадянського суспільства, зокрема громадських організацій, медіа, освітніх інституцій та волонтерських мереж у процесах попередження радикалізації. Проаналізовано міжнародні практики, які засвідчують ефективність інтегрованих підходів, що базуються на партнерстві державних і недержавних суб’єктів. Підкреслено необхідність збалансування між забезпеченням безпеки та дотриманням демократичних принципів.

Висновки. Запропонований аналіз дає змогу стверджувати, що ефективна протидія екстремізму в період демократичних трансформацій можлива лише за умови гармонійної взаємодії держави та громадянського суспільства. Поєднання силових, правових та превентивних заходів, удосконалення механізмів комунікації, підвищення політичної культури й рівня довіри між владою та громадянами є ключовими факторами зміцнення демократичного порядку. Розбудова стійкої системи протидії екстремізму виступає необхідною умовою стабільності та захисту демократичних інституцій.

Ключові слова: екстремізм, демократичний транзит, політична стабільність, громадянське суспільство, радикалізація, політичний механізм, демократія, безпека.


Список використаних джерел

  1. Відомості Верховної Ради України 2001, Кримінальний кодекс України, №25-26.
  2. Ільїн, ВІ 2019, Політична радикалізація в умовах трансформації демократій, Київ : НАДУ, 120 с.
  3. Концепція боротьби з тероризмом в Україні Схвалено Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 230/2013. Доступно : <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230/2013#Text> [15 Серпень 2025].
  4. Харитонов, ЄО 2021, Політика безпеки в умовах гібридних загроз, Київ : Юрінком Інтер, 160 с. 
  5. Червоненко, А 2022, Освіта як інструмент формування демократичних цінностей, Львів : Центр освітніх ініціатив.
  6. Acemoglu, D & Robinson, JA 2006, Economic Origins of Dictatorship and Democracy, Cambridge : Cambridge University Press.
  7. Berman, S 2006, The Primacy of Politics: Social Democracy and the Making of Europe's Twentieth Century, Cambridge : Cambridge University Press.  
  8. della Porta, D & Diani, M 2006, Social Movements: An Introduction, Malden, MA : Blackwell Publishing.
  9. Delmas-Marty, M 2018, Order and Disorder in the 21st Century, Paris : La Documentation Française.
  10. Diamond, L 1999, Developing Democracy: Toward Consolidation, Baltimore, MD : Johns Hopkins University Press.
  11. FATF Recommendations 2022, Financial Action Task Force. Available from : <www.fatf-gafi.org> [27 August 2025].
  12. Fukuyama, F 1992, The End of History and the Last Man, New York : Free Press.
  13. Hall, PA & Soskice, D 2001, Varieties of Capitalism: The Institutional Foundations of Comparative Advantage, Oxford : Oxford University Press.  
  14. Howard, ME 2003, The Weakness of Civil Society in Post-Communist Europe. Cambridge : Cambridge University Press,.
  15. Huntington, SP 1991, The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century, Norman : University of Oklahoma Press.
  16. Inglehart, RF & Welzel, C 2005, Modernization, Cultural Change, and Democracy: The Human Development Sequence, Cambridge : Cambridge University Press.
  17. Levitsky, S & Ziblatt, D 2018, How Democracies Die, New York : Crown.
  18. Lijphart, A 1999, Patterns of Democracy: Government Forms and Performance in Thirty-Six Countries, New Haven, CT : Yale University Press.  
  19. Linz, JJ & Stepan, A 1996, Problems of Democratic Transition and Consolidation: Southern Europe, South America, and Post-Communist Europe, Baltimore, MD : Johns Hopkins University Press.  
  20. McFaul, M 2001, Russia's Unfinished Revolution: Political Change from Gorbachev to Putin, Ithaca, NY : Cornell University Press.  
  21. Nordic Council of Ministers 2021, Radicalisation in the Nordic Context, Copenhagen.
  22. Norris, P 2002, Democratic Phoenix: Reinventing Political Activism, Cambridge : Cambridge University Press.
  23. O'Donnell, GA 1994, ‘Delegative Democracy’, Journal of Democracy, 5(1), pp. 55-69.
  24. OSCE/ODIHR 2020, Freedom of Expression and Combating Extremism, Warsaw.
  25. Putnam, RD 1993, Making Democracy Work: Civic Traditions in Modern Italy, Princeton, NJ : Princeton University Press.
  26. Rueschemeyer, D, Huber, E & Stephens, JD 1992, Capitalist Development and Democracy, Chicago : University of Chicago Press.
  27. Schmitter, PC & Karl, TL 1991, ‘What Democracy Is... and Is Not’, Journal of Democracy, 2 (3), c. 75-88.
  28. Skocpol, T 1992, Protecting Soldiers and Mothers: The Political Origins of Social Policy in the United States, Cambridge, MA : Belknap Press of Harvard University Press.  
  29. Snyder, T 2018, The Road to Unfreedom: Russia, Europe, America, New York : Tim Duggan Books.
  30. Stepan, A, Linz, JJ & Yadav, Y 2011, Democracy and Diversity: India and the American Experience, Baltimore, MD : Johns Hopkins University Press.
  31. Tarrow, S 1994, Power in Movement: Social Movements and Contentious Politics, Cambridge : Cambridge University Press.
  32. Tilly, C 1990, Coercion, Capital, and European States, AD 990-1990, Cambridge, MA : Blackwell.
  33. Tilly, C & Tarrow, S 2007, Contentious Politics, Boulder, CO : Paradigm Publishers.
  34. Verfassungsschutzbericht 2022, Bundesministerium des Innern und für Heimat, Berlin.
  35. Way, LA 2007, Competitive Authoritarianism: Hybrid Regimes After the Post-Cold War, Cambridge : Cambridge University Press.

 P1