Виберіть свою мову

автор: Сайгученко В. В.


Актуальність дослідження. Реформування української системи освіти не стало актуальним питанням і завданням для всього суспільства. Так, роботодавці не приймають участі у плануванні прийому і працевлаштуванні випускників освітніх закладів. Ефективність упровадження старшої профільної школи вже на початковому етапі функціонування не підтверджується експериментально. Є певні обмеження для учнів сільської місцевості, що створює умови для подальшого соціального розшарування.

Постановка проблеми. Важливість аналізу власних помилок на шляху реформування, розуміння причин – це єдиний шлях, що допомагає запобігти у подальшому сліпого копіювання. Є необхідність проаналізувати і певні досягнення: завдяки чому/незважаючи на що ці досягнення стали можливими. Окремого дослідження потребує інноваційна діяльність за окремими проектами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження ґрунтується на роботах П. Сорокина, Т. Вагнера, Й. Шумпетера, М. Кондратьєва. Д. Бернала, М. Портера, К. Фримена, Н. Нельсона, Ф. Кука, Ж. Будвіля, П. Друкера, Х. Річардсона, Е. Даунса, Д. Кімберлі. Г. Лівітта, де важливим є співпадіння інновацій і цілей, підвищення продуктивності і гнучкості організації.

Постановка завдання. Здійснити аналіз власних помилок на шляху реформування, знайти їх причини – для запобігання у подальшому сліпого копіювання; проаналізувати і певні досягнення: завдяки чому/незважаючи на що ці досягнення стали можливими.

Виклад основного матеріалу. Звертаючись до класиків інноваційної педагогіки, необхідно шукати практичні шляхи на виконання нормативно–правових документів України з питань інноватики в освіті, а саме: звернути увагу на термінологію, мету і принципи державної інноваційної політики, об’єкти інноваційної діяльності, суб’єкти. Важливо підкреслити, що інноваціями визначаються ново-створені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно–технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери, коли освітніми інноваціями визнаються вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності та впровадження реформ.

Висновки. У процесі інноваційної діяльності змінюється характер і вид діяльності, що спонукає появі відповідного стиля мислення та образу життя з його здатністю до саморозвитку всіх суб’єктів інноваційної діяльності. Наше дослідження пропонує з’ясувати місце освітніх інституцій і людини у нашій українській повсякденності. Проведене у відповідності до законодавчих освітніх документів воно дає можливість акцентувати на важливості не тільки методики, технології, але й інноваційній діяльності кожного освітнього інституту.

Ключові слова: філософія освіти, реформування, інновації.

 

Список використаних джерел:

  1. Бернал, Д., 1956. ‘Наука в истории общества’, Москва: Издательство иностранной литературы, 735 с.
  2. Вагнер, Т., 2015. ‘Створення інноваторів: як виховати молодь, яка змінить світ’, Київ: FUND, 222 с.
  3. Васильченко, Р., 2014. ‘Світоглядна культура і освіта як чинники суспільного оновлення у сучасних соціокультурних контекстах’, Суспільне покликання філософії освіти у сучасних соціокультурних контекстах: монографія, Харків : Щедра садиба плюс, С. 148–174.
  4. Веблен, Т., 1984. ‘Теория праздного класса’, Москва : Прогресс, 367 с.
  5. Винблад, О., 2013. ‘Инклюзивное образование в Швеции’, Психолог в школе, пилотный выпуск, С. 21–26.
  6. Дзежговська, І., 2002. ‘Навчання вчителів: підруч. для викладача–тренера’, Львів : Літопис, 172 с.
  7. Дубасенюк, ОА., 2014. ‘Інновації в сучасній освіті’, Інновації в освіті: Інтеграція науки і практики: збірник науково–методичних праць, Житомир: Вид–во ЖДУ ім. І. Франка, С. 12–28.
  8. Верховна Рада Україниб 2002. ‘Закон України «Про інноваційну діяльність» (від 04.07.02 р. №40–ІV)’, Офіційний портал. Доступно: <http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/40–15/print1493881100903496> [Дата звернення 05 Березня 2019].
  9. Верховна рада України, 2013. ‘Законодавство України у сфері наукової, науково–технічної та інноваційної діяльності. Збірник законодавчих актів’, Комітет з питань науки і освіти, Київ: Парламетське видавництво, 400 с.
  10. Квіт, С., 2015. ‘Реформа освіти і науки’. Національна Рада Реформ. Доступно : <http://prev.reforms.in.ua/sites/default/files/imce/3.1nrc_edupresentation_final_print.pdf> [Дата звернення 22 Березня 2019].
  11. Клименко, О., 2013. ‘Особливості солідарної моделі соціальної підтримки дітей’, Науково–теоретичний і громадсько–політичний альманах «Грані», № 10 (102), С. 112–116.
  12. Кремень, В., 2013. ‘Інноваційна людина як мета сучасної освіти’, Філософія освіти, № 1, С. 7–23.
  13. Ливитт, ГД., 2005. ‘Сверху вниз. Почему не умирают иерархии, и как руководить ими более эффективно’, Санкт–Петербург : Стокгольмская школа экономики в Санкт–Петербурге, 209 с.
  14. Верховна Рада України, 2002. ‘Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад» (від 20.02.02 р. №114)’, Офіційний портал. Доступно : <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0428–02/print1476881253734463> [Дата звернення 05 Березня 2019].
  15. Верховна рада України, 2003. ‘Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про порядок здійснення моніторингу виконання інвестиційних та інноваційний проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків» (від 17.04.03 р. №245)’, Офіційний портал. Доступно : <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0575–03/print1476881253734463> [Дата звернення 05 Березня 2019].
  16. Верховна рада України, 2000. ‘Накази Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» (від 07.11.00 р. №522)’, Офіційний портал. Доступно : <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0946–00/print1478903696604850> [Дата звернення 05 Березня 2019].
  17. Освіта.UA, 2016. ‘Позашкільна освіта має бути доступною’. Доступно : <http://osvita.ua/school/52291/> [Дата звернення 22 Березня 2019].
  18. Освіта.UA, 2013. ‘Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року. Наказ МОН №1034 від 23.07.13’. Доступно : <http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/36646/> [Дата звернення 18 Березня 2019].
  19. Пролеєв, С., 2007. ‘Репресивність освіти: вимушена необхідність чи владні зазіхання соціуму?’, Філософія освіти, №1 (6), С. 17–27.
  20. ЮНЕСКО, 1994. ‘Саламанкская декларация и рамки действий по образованию лиц с особыми потребностями, принятые Всемирной конференцией по образованию лиц с особыми потребностями: доступ и качество. Саламанка, Испания, 7–10 июня 1994 г.’, Париж : ЮНЕСКО, 41 с.
  21. Сірий, ЄВ., 2010. ‘Інноваційний розвиток освіти в Україні: розгортання проблеми та засадницькі орієнтири’, Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: Збірник наукових праць, №11, С. 65–77.
  22. Сорокин, ПА., 1992. ‘Человек. Цивилизация. Общество’, Москва : Политиздат, 543 с.
  23. Холт, Д., 1996. ‘Причини детских неудач’, Санкт–Петербург : Кристалл, 448 с.
  24. Шумпетер, ЙА., 1982. ‘Теория экономического развития’, Москва : Прогресс, 401 с.
  25. European Agency for Special Needs and Inclusive Education, 2019. ‘Lisbon Declaratin Young People’s Views on Inclusive Education’. Available at : <https://www.european–agency.org/sites/default/files/lisbon–declaration–young–people2019s–views–on–inclusive–education_declaration_en.pdf> [Accessed 18 March 2019].