Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Левчук О. О. 

 Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах демократичних трансформацій екстремізм набуває нових форм і проявів, що становлять реальну загрозу політичній стабільності, безпеці та цілісності держави. Перехідні суспільства особливо вразливі до радикалізації через інституційну нестійкість, соціальну фрагментацію та зростання політичних конфліктів. Тому дослідження механізмів державної та громадської протидії екстремізму є актуальним і необхідним для зміцнення демократичних інститутів, попередження кризових явищ і забезпечення сталого розвитку.

Постановка проблеми. Проблематика протидії екстремізму полягає у визначенні оптимальної моделі взаємодії між державою та громадянським суспільством у сфері безпеки, формуванні ефективних превентивних стратегій і комплексних механізмів реагування на радикальні прояви. В умовах демократичного переходу виникає низка викликів, пов’язаних з одночасною потребою гарантувати права і свободи громадян та захищати суспільство від екстремістських ризиків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковому дискурсі представлено широкий спектр підходів до визначення сутності екстремізму, аналізу причин радикалізації та механізмів протидії. Зокрема, дослідники А. Червоненко, Є. Харитонов, В. Ільїн. акцентують на соціально-політичних факторах появи екстремістських рухів, ролі державних інститутів у забезпеченні безпеки, а також важливості розбудови громадянського суспільства як інструмента впливу на попередження радикальних тенденцій. Важливим для дослідження є також науковий доробок міжнародної спільноти, зокрема в статті проаналізовано роботи С. Харінгтона, М. Говарда, С. Лівіцького. Міжнародний досвід, демонструє ефективність комплексних моделей, що поєднують силові, інформаційні й превентивні заходи.

Постановка завдання. Метою дослідження є виявлення ключових механізмів державної та громадської протидії екстремізму в період демократичних трансформацій, визначення їхньої ефективності та обґрунтування можливостей адаптації до умов сучасної України.

Виклад основного матеріалу. У статті здійснено аналіз природи й особливостей проявів екстремізму в перехідних суспільствах, розкрито основні джерела радикалізації населення та фактори, що сприяють її поширенню. Розглянуто інституційні механізми державної протидії, включно з правовими, силовими, інформаційними та організаційними заходами. Окрема увага приділяється ролі громадянського суспільства, зокрема громадських організацій, медіа, освітніх інституцій та волонтерських мереж у процесах попередження радикалізації. Проаналізовано міжнародні практики, які засвідчують ефективність інтегрованих підходів, що базуються на партнерстві державних і недержавних суб’єктів. Підкреслено необхідність збалансування між забезпеченням безпеки та дотриманням демократичних принципів.

Висновки. Запропонований аналіз дає змогу стверджувати, що ефективна протидія екстремізму в період демократичних трансформацій можлива лише за умови гармонійної взаємодії держави та громадянського суспільства. Поєднання силових, правових та превентивних заходів, удосконалення механізмів комунікації, підвищення політичної культури й рівня довіри між владою та громадянами є ключовими факторами зміцнення демократичного порядку. Розбудова стійкої системи протидії екстремізму виступає необхідною умовою стабільності та захисту демократичних інституцій.

Ключові слова: екстремізм, демократичний транзит, політична стабільність, громадянське суспільство, радикалізація, політичний механізм, демократія, безпека.

Список використаних джерел

1. Відомості Верховної Ради України 2001, Кримінальний кодекс України, №25-26.
2. Ільїн, ВІ 2019, Політична радикалізація в умовах трансформації демократій, Київ : НАДУ, 120 с.
3. Концепція боротьби з тероризмом в Україні Схвалено Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 230/2013. Доступно : <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230/2013#Text> [15 Серпень 2025].
4. Харитонов, ЄО 2021, Політика безпеки в умовах гібридних загроз, Київ : Юрінком Інтер, 160 с. 
5. Червоненко, А 2022, Освіта як інструмент формування демократичних цінностей, Львів : Центр освітніх ініціатив.
6. Acemoglu, D & Robinson, JA 2006, Economic Origins of Dictatorship and Democracy, Cambridge : Cambridge University Press.
7. Berman, S 2006, The Primacy of Politics: Social Democracy and the Making of Europe's Twentieth Century, Cambridge : Cambridge University Press.  
8. della Porta, D & Diani, M 2006, Social Movements: An Introduction, Malden, MA : Blackwell Publishing.
9. Delmas-Marty, M 2018, Order and Disorder in the 21st Century, Paris : La Documentation Française.
10. Diamond, L 1999, Developing Democracy: Toward Consolidation, Baltimore, MD : Johns Hopkins University Press.
11. FATF Recommendations 2022, Financial Action Task Force. Available from : <www.fatf-gafi.org> [27 August 2025].
12. Fukuyama, F 1992, The End of History and the Last Man, New York : Free Press.
13. Hall, PA & Soskice, D 2001, Varieties of Capitalism: The Institutional Foundations of Comparative Advantage, Oxford : Oxford University Press.  
14. Howard, ME 2003, The Weakness of Civil Society in Post-Communist Europe. Cambridge : Cambridge University Press,.
15. Huntington, SP 1991, The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century, Norman : University of Oklahoma Press.
16. Inglehart, RF & Welzel, C 2005, Modernization, Cultural Change, and Democracy: The Human Development Sequence, Cambridge : Cambridge University Press.
17. Levitsky, S & Ziblatt, D 2018, How Democracies Die, New York : Crown.
18. Lijphart, A 1999, Patterns of Democracy: Government Forms and Performance in Thirty-Six Countries, New Haven, CT : Yale University Press.  
19. Linz, JJ & Stepan, A 1996, Problems of Democratic Transition and Consolidation: Southern Europe, South America, and Post-Communist Europe, Baltimore, MD : Johns Hopkins University Press.  
20. McFaul, M 2001, Russia's Unfinished Revolution: Political Change from Gorbachev to Putin, Ithaca, NY : Cornell University Press.  
21. Nordic Council of Ministers 2021, Radicalisation in the Nordic Context, Copenhagen.
22. Norris, P 2002, Democratic Phoenix: Reinventing Political Activism, Cambridge : Cambridge University Press.
23. O'Donnell, GA 1994, ‘Delegative Democracy’, Journal of Democracy, 5(1), pp. 55-69.
24. OSCE/ODIHR 2020, Freedom of Expression and Combating Extremism, Warsaw.
25. Putnam, RD 1993, Making Democracy Work: Civic Traditions in Modern Italy, Princeton, NJ : Princeton University Press.
26. Rueschemeyer, D, Huber, E & Stephens, JD 1992, Capitalist Development and Democracy, Chicago : University of Chicago Press.
27. Schmitter, PC & Karl, TL 1991, ‘What Democracy Is... and Is Not’, Journal of Democracy, 2 (3), c. 75-88.
28. Skocpol, T 1992, Protecting Soldiers and Mothers: The Political Origins of Social Policy in the United States, Cambridge, MA : Belknap Press of Harvard University Press.  
29. Snyder, T 2018, The Road to Unfreedom: Russia, Europe, America, New York : Tim Duggan Books.
30. Stepan, A, Linz, JJ & Yadav, Y 2011, Democracy and Diversity: India and the American Experience, Baltimore, MD : Johns Hopkins University Press.
31. Tarrow, S 1994, Power in Movement: Social Movements and Contentious Politics, Cambridge : Cambridge University Press.
32. Tilly, C 1990, Coercion, Capital, and European States, AD 990-1990, Cambridge, MA : Blackwell.
33. Tilly, C & Tarrow, S 2007, Contentious Politics, Boulder, CO : Paradigm Publishers.
34. Verfassungsschutzbericht 2022, Bundesministerium des Innern und für Heimat, Berlin.
35. Way, LA 2007, Competitive Authoritarianism: Hybrid Regimes After the Post-Cold War, Cambridge : Cambridge University Press.

Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Сагайдак І. В. 

 Актуальність теми дослідження. Для України актуальність теми посилюється потребою розроблення довгострокової моделі відновлення та модернізації економіки, яка б ґрунтувалась на принципах стійкості, економічного суверенітету, соціальної захищеності та інтеграції до європейського простору безпеки. У країнах ЄС, своєю чергою, зростає усвідомлення необхідності зміцнення економічної та енергетичної безпеки, адаптації до нової реальності, де політика “м’якої сили” вже не забезпечує стійкості. Отже, питання економічної безпеки стає ключовим для формування сучасної економічної політики як України, так і Європейського Союзу.

Постановка проблеми. Сучасні економічні виклики вимагають нової наукової парадигми — інтегративної моделі безпекової економіки, яка б дозволила державам зберігати стабільність і конкурентоспроможність, забезпечуючи захист від загроз та створюючи основу для довгострокового розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання економічної безпеки розглядається у різних концептуальних площинах, наприклад у період “Нового курсу” Ф. Рузвельта, коли економічна стабілізація розглядалася як елемент національної безпеки в США. Українські дослідники, зокрема, Я. Жаліло розглядає економічну безпеку як здатність економіки до самовідтворення та протистояння дестабілізуючим чинникам. Інші науковці акцентують увагу на стійкості економічної системи до зовнішніх та внутрішніх загроз (О. Скорук, З. Гбур), методах їх нейтралізації, механізмах забезпечення конкурентоспроможності та соціально-економічної стабільності.

Постановка завдання. Теоретичне обґрунтування та емпіричний аналіз концепції безпекової економіки в умовах сучасних геополітичних викликів, а також визначення ключових напрямів економічної політики України та країн Європейського Союзу.

Виклад основного матеріалу. Проаналізовано національні стратегії України у сфері економічної безпеки, починаючи з 2014 року, та показано, як військовий конфлікт змусив державу перейти до інтеграції оборонних, енергетичних, фінансових і соціальних механізмів у загальну економічну парадигму. Окрему увагу приділено програмам післявоєнного відновлення, включаючи грантові ініціативи, стимулювання малого і середнього бізнесу, підтримку критичної інфраструктури та залучення міжнародної допомоги.

Висвітлено дослідницькі підходи до аналізу економічного зростання як неоднозначного показника добробуту та безпеки, зокрема з огляду на екологічні, соціальні та інституційні наслідки. Розглянуто концепцію “економічної соціалізації”, що передбачає розвиток людського капіталу, соціальної згуртованості та участі громадян у прийнятті рішень як ключової умови сталого розвитку.

У контексті ЄС акцентовано на змінах безпекової парадигми, які проявилися через ухвалення Стратегічного компасу, зміцнення оборонного потенціалу, енергетичну трансформацію та укладання безпекових угод з Україною. Показано, що безпекова економіка стає новою моделлю співпраці між Україною та Європою, орієнтованою на довгострокову стабільність, стратегічну автономію та захист демократичних цінностей.

Висновки. Економічна безпека в період повоєнного відновлення очевидно буде тісно пов’язана з соціальною стабільністю. Після війни багато людей стикаються з безробіттям, втратою житла та зниженням рівня життя. Держава повинна забезпечити соціальну підтримку, створення нових робочих місць, доступ до освіти та медичних послуг. Це допоможе уникнути соціальної напруженості та забезпечить внутрішню стабільність.

Ключові слова: безпекова економіка, економічна безпека, післявоєнне відновлення, економічне зростання, соціальна згуртованість, державна політика, інституційна стійкість.

Список використаних джерел:

1. Антикризове управління економічною безпекою в умовах викликів фінансово-економічної глобалізації (державний і регіональний виміри) 2010, Монографія, авт. кол.: Хвесик, М., Степаненко, АВ, Ральчук, ОМ & Дорош, ЙМ, Київ, 309 с.
2. Бондаренко, Д 2023, ‘Основні групи населення, які потребують соціального захисту в умовах воєнного часу’,Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: “Юридичні науки”, Т. 10,№ 4(40), c. 190-195.
3. Власюк, ОС 2011, Економічна безпека України в умовах ринкових трансформацій та антикризового регулювання, Київ : ДННУ “Акад. фін. Управління”, 474 с.
4. Гбур, ЗВ 2018, ‘Економічна безпека України в сучасних умовах’, Інвестиції: практика та досвід, № 2, c. 97–101.
5. Гончарова, ВО 2001, Вплив тіньової економіки на економічну безпеку держави: монографія, Харків : ХНУ, 195 с.
6. Давиденко, C, Єгорова, О, Приходько, В, Матішак, П, Голоніч, Я, Копінец, П, Мачкінова, М & Добровольська, М 2017, Економіка та економічна безпека держави: Теорія і практика. Монографічний навчальний посібник. Частина 1, Ужгород, 383 с.
7. Користін, ОЄ, Барановський, ОІ & Герасименко, ЛВ 2010, Економічна безпека, ред. Джужі, ОМ, Київ : Алерта, 368 с.
8. Економічна безпека України в умовах довготривалої війни. Експертно-аналітична доповідь 2024, Київ : НІСД, 71 с. Доступно : <https://doi.org/10.53679/NISS-analytrep.2024.08>. [26 Березень 2025].
9. Жаліло, ЯА 2003, Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика. Моногорафія, Київ : НІСД, Сер. “Економічні стратегії”, Вип.8, 368 с.
10. Кошиков, ДО 2020, Адміністративно-правові засади реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Монографія, Харків : Панов, 544 с.
11. Мунтіян, ВІ 1998, Економічна безпека України, Київ : КВШ, 462 с.
12. Пищуліна, О & Маркевич, К 2022, Ринок праці в умовах війни: основні тенденції та напрями стабілізації (Аналітична записка). Доступно: <https://www.researchgate.net/deref/>. [26 Березень 2025].
13. Постанова від 20.03.2022 № 328, ‘Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами в умовах воєнного стану’. Доступно: <https://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=103140>. [26 Березень 2025].
14. Скорук, ОВ 2016, ‘Економічна безпека держави: сутність, складові елементи та проблеми забезпечення’, Науковий вісник Ужгородського національного університету, Вип. 6 (3), c. 39–42.
15. Стащук, ОВ, Гергола, СВ & Комар-Стаховська, КП 2022, ‘Стан соціального захисту та соціального забезпечення населення України в умовах війни’, Економіко-правовий розвиток сучасної України: матеріали XІ Всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, Одеса, c. 6-8.
16. Томчук, ОВ 2023, ‘Аналіз розвитку ринку праці в Україні: ключові зміни і виклики воєнного часу’, Innovation and sustainability, № 2, c. 110-117. Доступно : <https://www.researchgate.net/publication/>. [26 Березень 2025].
17. Федорович, ІМ & Шевчук, ЯО 2024, ‘Соціальний захист населення в умовах воєнного стану: cучасний стан та перспективи розвитку’, Інвестиції: практика та досвід, № 4, c. 161-167.
18. Цвігун, ТВ 2017, ‘Економічна безпека в системі національної безпеки України’, Економіка та суспільство, Вип. 11, c. 150–156.
19. Чечель, ОМ 2023, ‘Забезпечення продовольчої безпеки держави в умовах воєнного стану в контексті виконання пункту 5 Указу Президента України “Про стан забезпечення продовольчої безпеки”’, Proceedings of the 8th InternationalScientific and Practical Conference” Current Issues and Prospects for theDevelopment of Scientific Research” (November 19-20, 2023), Orléans, France, c. 572-578. Доступно : <https://www.researchgate.net/publication>. [26 Березень 2025].
20. Чубенко, АГ 2014, ‘Теоретико-правовий аспект забезпечення економічної безпеки’, Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ, № 3, c. 88–101.
21. United Nations, 1985, December 17, International economic security. Resolution 40/173 adopted at the 19th plenary meeting. Available from: <https://docs.un.org/en/A/RES/40/173>. [26 March 2025].

Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Триняк М. В. 

 Актуальність теми дослідження визначена через аспект мети освіти у національному законодавстві. Також автором звернуто увагу на те, що інтеркультурна компетентність має значення для розроблення стратегій згуртованості молоді.

Постановка проблеми. У статті зазначено про те, що розкриття проблеми основ життєтворчості української молоді в умовах війни сприятиме утвердженню цінностей гуманізму і верховенства права, гармонізації культур і цінностей Європейського Союзу і України, дасть змогу ефективно залучати молодь до процесів відновлення України у повоєнний час.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначено про те, що міркування і висновки у статті сформовано з опорою на матеріали досліджень M. Byram (сутність і структура інтеркультурної компетентності), М. Триняк (феномен інтеркультурної комунікації), Н. Радіонової (життєтворчість в етнокультурному досвіді українського народу), інших.

Постановка завдання: конкретизувати вплив інтеркультурної компетентність на життєтворчість української молоді в умовах війни.

Виклад основного матеріалу. Інтеркультурна компетентність розглянута через призму теорій комунікації і мовної освіти. Описано багатокомпонентну, структуровану інтеркультурну компетентність за матеріалами M. Byram), як складника соціолінгвістичної компетентності і компетентності дискурсу. Визначено, що аспекти впливу інтеркультурної компетентності на життєтворчість української молоді в умовах війни (стійкість, адаптивність, діяльна участь української молоді у відбудові) передбачають концентри розвитку елементів структури інтеркультурної компетентності за M. Byram.

Висновки. Викладено розуміння поелементної інтеркультурної (міжкультурної) компетентності в синтезі із мовними і соціальними компетентностями. Ключові аспекти впливу інтеркультурної компетентності на життєтворчість української молоді: стійкість, адаптивність, діяльна участь української молоді у відбудові. Перспективою подальшого дослідження бачимо створення кейсів імплементаційних практик світового та європейського досвіду щодо реалізації політик згуртованості та життєтворчості української молоді в Україні і світі.

Ключові слова: інтеркультурна компетентність, життєтворчість, молодь, Україна, філософія освіти, компетентнісний підхід, воєнний стан, імплементація, євроінтеграфія, згуртованість, стратегія, креатив.

Список використаних джерел:

1. Закон України “Про освіту” 2017, Відомості Верховної Ради, № 38-39, ст.380. Доступно : <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text> [30 Серпень 2025].
2. Костюченко, Т & Волосевич, І 2024, ‘Info Sapiens. Вплив війни на молодь в Україні’, дослідження Info Sapiens за ініціативи Міністерства молоді та спорту України і технічної та організаційної підтримки проєктів ПРООН “EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні” (EU4Recovery) та “Підтримка громадянського суспільства та молоді”, що реалізовуються за фінансової підтримки Європейського Союзу та Уряду Данії. Доступно : <https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/2024-12/undp-impact-of-war-on-youth-in-ukraine_0.pdf> [30 Серпень 2025].
3. Карпець, Л & Хаустова, М 2025, ‘Освіта як простір взаємодії мови й життєтворчості’, HUMANITIES STUDIES: Collection of Scientific Papers, e V. Voronkova, Zaporizhzhia : Publishing house “Helvetica”, № 24 (101), с. 188–194. Доступно : <https://doi.org/10.32782/hst-2025-24-101-19> [30 Серпень 2025].
4. Радіонова, Н 2025, ‘Феномен жахливого у життєтворчості М.Гоголя: філософсько-антропологічний аналіз’, HUMANITIES STUDIES: Collection of Scientific Papers, e V. Voronkova, Zaporizhzhia : Publishing house “Helvetica”, № 23(100), c.101–107. Доступно : <https://doi.org/10.32782/hst-2025-23-100-11> [30 Серпень 2025].
5. Триняк, М 2024, ‘Невербальна комунікація як фактор адаптації в інтеркультурному просторі’, “Освітній дискурс: збірник наукових праць”, Випуск № (50), c.23-28. Доступно : <https://www.journal-discourse.com/uk/arkhiv/2024-rik/vipusk-50-7-9> [30 Серпень 2025].
6. Триняк, М 2025, ‘Інтеркультурна комунікація в освіті як простір доброчесності: потенціал дизайну освітнього середовища у сприянні етичній взаємодії’, HUMANITIES STUDIES: Collection of Scientific Papers, e V. Voronkova, Zaporizhzhia : Publishing house “Helvetica”, № 23(100), c.206–211. Доступно : <https://doi.org/10.32782/hst-2025-23-100-22> [30 Серпень 2025].
7. Триняк, М 2011, Інтеркультурна комунікація в освіті: тенденції розгортання у сучасних соціокультурних контекстах. Дисертація доктора філософських наук, Харків, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, 431 с.
8. Україна проводить останню зустріч в межах скринінгу українського законодавства до права ЄС 2025, Комунікаційна команда Офісу Віцепрем'єрки з питань Європейської та Євроатлантичної інтеграції, 29 вересня 2025. Доступно : <https://eu-ua.kmu.gov.ua/news/ukrayina-provodyt-ostannyu-zustrich-v-mezhah-skryningu-ukrayinskogo-zakonodavstva-do-prava-yes/> [30 Вересень 2025].
9. Цілі сталого розвитку. ПРОООН. Доступно : <https://www.undp.org/uk/ukraine/tsili-staloho-rozvytku> [30 Серпень 2025].
10. Byram, M 1997, Teaching and assessing intercultural communicative competence, Clevedon : Multilingual Matters. Available from :<https://spada.uns.ac.id/pluginfile.php/253332/mod_resource/content/1/ICC%20Byram.pdf> [25 Setember 2025].

Деталі

Категорія: Uncategorised

автори: Кивлюк О.П., Хлонь О.М.

 Актуальність теми дослідження. Вивчення внутрішньо-особистісного спілкування, зокрема конфлікту між альтер еґо та супер еґо суб’єкта, є надзвичайно актуальним у контексті сучасних суспільно-політичних і психосоціальних умов, що склалися в Україні. У часи війни, затяжної соціально-економічної нестабільності, загроз безпеці, масштабної міграції, втрат та колективної травматизації, психічне здоров’я нації стає одним із ключових ресурсів виживання та відновлення. Особливої ваги набуває розуміння механізмів саморегуляції, внутрішнього діалогу та особистісної інтеграції, де конфлікт між альтер еґо (як альтернативним образом “Я’) і супер еґо (як внутрішнім моральним цензором) відіграє визначальну роль. Аналіз цього внутрішнього конфлікту дозволяє глибше зрозуміти природу стресу, почуття провини, внутрішнього тиску чи невдоволення собою, а також окреслити шляхи досягнення особистісної цілісності. Отже, розгляд теоретико-методологічних проблем дослідження внутрішньо-особистісного спілкування через призму конфлікту альтер еґо і супер еґо є не лише науково обґрунтованим, але й соціально важливим кроком у напрямку розбудови системи психічного здоров’я в Україні.

Постановка проблеми. Проблема полягає в недостатній дослідженості цього феномена в науковому дискурсі, а також у відсутності цілісної методологічної моделі, що дозволила б глибше проаналізувати динаміку й наслідки такого конфлікту в сучасних умовах. Тобто у цьому контексті постає необхідність теоретичного осмислення та всебічного аналізу проблеми внутрішньо-особистісного спілкування та конфлікту між альтер еґо та супер еґо в рамках екзистенційної психології та діалогічної теорії Я.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. J. Rowan в своїх роботах вказував на важливу роль субперсоналітетів, як форм альтер еґо. А. Henry приділив значну увагу дослідженням автентичності в діалогічній особистості в рамках розвитку уявлень про діалогічну теорію Я. Серед вітчизняних дослідників феномену внутрішньо-особистісного спілкування слід відмітити О. Лазорко, Т.Комар, Т. Дуткевич.

Постановка завдання. Проаналізувати ключові концепти внутрішньо-особистісного спілкування в контексті діалогічної теорії; визначити, класифікувати та деталізувати механізми внутрішньо-особистісного конфлікту між альтер еґо (як контрпозицією) та супер еґо (як моральним інстансом), з урахуванням психоаналітичних і екзистенційних перспектив; дослідити роль інтроспекції як рефлексивного методу психологічного дослідження в процесі синтезу суперечливих бажань/прагнень та можливих терапій, як інструментарію вирішення складних психотерапевтичних проблем, що можуть виникати на цьому шляху.

Виклад основного матеріалу. Теоретико-методологічні проблеми внутрішнього спілкування кореняться в дисбалансі множинних Я-позицій, де конфлікт між альтер еґо та супер еґо посилює протиріччя бажань і прагнень, але систематична інтроспекція забезпечує ефективний синтез прагнень, перетворюючи конфлікт на ресурс зростання. На основі проаналізованих досліджень обґрунтовано механізми внутрішньо-особистісного конфлікту як онтологічного напруження суперечливих бажань та прагнень між свідомістю і підсвідомістю, з акцентом на роль супер еґо як бар’єру та альтер еґо як контрпозиції. Інтроспекція позиціонується як метод для синтезу прагнень. Екзистенційна психологія надає онтологічний фреймворк для розуміння цих процесів, з емпіричним ефектом на резильєнтність, особливо актуальним для травматичних контекстів. Загалом, інтегративна модель діалогічної теорії Я DST-екзистенції демонструє потенціал для подолання дуалізму свідомість/підсвідомість, з урахуванням культурних факторів.

Висновки. Дослідження підтверджує, що теоретико-методологічні проблеми внутрішнього спілкування кореняться в дисбалансі множинних Я-позицій, де конфлікт між альтер еґо та супер еґо посилює протиріччя бажань і прагнень, але систематична інтроспекція забезпечує ефективний синтез прагнень, перетворюючи конфлікт на ресурс зростання.

Ключові слова: альтер еґо, супер еґо, внутрішньо-особистісний конфлікт, інтроспекція, свідомість, підсвідомість.

Список використаних джерел:

1. Дуткевич, ТВ 2005, Конфліктологія з основами психології управління. Навчальний посібник, Київ : Центр навчальної літератури, 456 с.
2. Комар, ТО 2021, ‘Психологічна характеристика внутрішньоособистісних конфліктів учасників АТО/ООС’, Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського Серія: Психологія, Том 32 (71), № 2, c.129-134.
3. Лазорко, О 2025, ‘Від екзистенційної кризи до процвітання: чотири благородні істини як інтегративна рамка психологічної стійкості особистості в умовах війни’, Psychological Prospects Journal. Доступно : <https://doi.org/10.29038/2227-1376-2025-45-laz>. [20 Серпень 2025].
4. Carter, W 2025, War in the Mind: The Psychosocial Fallout of Russia’s Invasion of Ukraine, Pre prints.org. Available from : <https://doi.org/20944/preprints202507.1724.v1>. [20 August 2025].
5. Festinger, L 1957, A theory of cognitive dissonance. Stanford University Press.
6. Freud, S 1961, ‘The Ego and the Id’, In Strachey (Ed.), The Standard Edition of the Complete Psychological Works of Sigmund Freud, London : Hogarth Press, Vol. 19, pp. 12-66.
7. Henry, A 2025, ‘Exploring Authenticity in the Dialogical Self: A Conceptual Assemblage’, Journal of Constructivist Psychology, pp. 1–21. Available from: <https://doi.org/10.1080/10720537.2025.2456789>. [25 August 2025].
8. Hermans, H & Hermans-Konopka, A 2010, Dialogical Self Theory: Positioning and Counter-Positioning in a Globalizing Society, Cambridge University Press, pp. 120 – 199. Available from : <https://doi.org/10.1017/CBO9780511712142.004>. [25 August 2025].
9. Hermans, H 2020, Dialogical self theory: Positioning and counter-positioning in a globalizing society. Cambridge University Press. Available from: <https://doi.org/10.1017/9781108670573>. [25 August 2025].
10. International Society for the Study of Trauma and Dissociation 2011, ‘Guidelines for Treating Dissociative Identity Disorder in Adults’, Journal of Trauma & Dissociation, third revision, Vol. 12:2, pp. 115-187.
11. Khan, AR & Altalbe, A 2023, ‘Potential impacts of Russo-Ukraine conflict and its psychological consequences among Ukrainian adults: the post-COVID-19 era’, Frontiers in Public Health, Volume 11. Available from: <https://doi.org/10.3389/fpubh.2023.1280423>. [25 August 2025].
12. Oleś, PK, Brinthaupt, TM, Dier, R & Polak, D 2020, ‘Types of Inner Dialogues and Functions of Self-Talk: Comparisons and Implications’, Frontiers in Psychology, Volume 11. Available from: <https://doi.org/10.3389/fpsyg.2020.00227>. [25 August 2025].
13. Rowan, J 2016, The Reality Game: a guide to humanistic counselling and psychotherapy, London & New York : Routledge, 256 p.
14. (14)Sartre, J-P 1956, Being and nothingness, Philosophical Library. Available from : <https://antilogicalism.com/wp-content/uploads/2017/07/being-and-nothingness.pdf>. [25 August 2025].
15. Treadwell, KRH & Kendall, PC 1996, ‘Self-talk in youth with anxiety disorders: States of mind, content specificity, and treatment outcome’, Journal of Consulting and Clinical Psychology, 64 (5), pp. 941–950. Available from: < https://doi.org/10.1037/0022-006X.64.5.941>. [25 August 2025].
16. Vanraalte, JL, Vincent, A & Dickens, YL 2019, ‘Dialogical Consciousness and Descriptive Experience Sampling: Implications for the Study of Intrapersonal Communication in Sport’, Frontiers in Psychology, 10. Available from: <https://doi.org/10.3389/fpsyg.2019.00653>. [23 August 2025].
17. Vanraalte, JL, Vincent, A & Brewer, B 2015, ‘Self-talk: Review and sport-specific model’, Psychology of Sport and Exercise, Volume 22, pp. 139-148, Available from : <https://doi.org/10.1016/j.psychsport.2015.08.004>. [23 August 2025].