Культурні декорації та псевдоморальні образи доброчесності в сучасному освітньому просторі

автори: Панченко Л. М., Радіонова Н. В.

 Анотація.

Актуальність теми дослідження. Сучасна українська освіта переживає не найкращі часи. Це спричинено не тільки глобалізаційними, євроінтеграційними, інноваційно-технологічними викликами та, навіть, не стільки складнощами реалізації освітніх проектів на всіх рівнях освіти в умовах воєнного стану, а радше процедурою морального оновлення, яку зараз проходить українська освіта та наука.

Постановка проблеми. Оскільки підвалини кожного суспільства визначає національна культура, вагомим складником якої є освіта та наука, то українське суспільство нагально потребує “розумної освіти”, що ґрунтується на засадах етики обов’язку та етики відповідальності. Саме тому, у статті зроблено акцент на виявленні патологій та причин перетворення доброчесності на декор в освітньому просторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософські підвалини поняття доброчесності розроблені І. Кантом, Г. Йонасом, Е. Макінтайром, А. Ренд, Фукуямою, М. Х’юмером та ін. Проблема доброчесності, в її в освітньому і науковому ракурсах, набула широкого обговорення серед українських дослідників, зокрема, варто звернути увагу на праці В. Андрущенка, М. Бойченка, О. Висоцької, С. Крилової, М. Култаєвої, Н. Хамітова та ін.

Виклад основного матеріалу. Доброчесність, починаючи з розміркувань Платона та Аристотеля, які заклали основи етики, а також перших університетів, базовими принципами функціонування яких була християнська етика, є пріоритетною у ландшафтах людського буття. Передумовою ствердження в суспільстві культури доброчесності є свобода духа та впевненість в тому, що кожен виконує свої етичні зобов’язання. Іноді доброчесність сприймають як претензію на досягнення, які людина очікує від власної результативності та непомильності у стратегіях життєтворчості. У суспільстві споживання, яким є українське суспільство, наявність ступеня доктора наук та звання професора розглядається як статусна позиція, що цілком очевидно, у практиках життєтворчост, спонукає людину моделювати як “дійсні” біографії – служіння освіті, науці і Батьківщині, так і “вигадані”, вдаючись для реалізації власних амбіцій бути “науковцем” до девіантної поведінки, закамуфльованої симулякрами академічної доброчесності. У цьому зв’язку важливого значення набуває потреба перегляду механізмів забезпечення академічної доброчесності.

Висновки. Таким чином, академічні спільноти, структуровані на засадах універсальних загальнолюдських цінностей, моралі та права, на рівні стратегій життєтворчості людини посилюють атрактанти етики відповідальності як моральної мети. Однією із можливих відповідей є виховання і самовиховання доброчесності – інтелектуальної, академічної, загальнолюдської.

Ключові слова: освіта, культура, наука, доброчесність, життєтворчість, розум, академічні спільноти, свобода, культура доброчесності, етика відповідальності, духовне оновлення.

Список використаних джерел:

  1. Андрущенко, В 2025, Просвітницька одіссея розуму, Київ : Знання України, 524 с.
  2. Бойченко, М 2019, ‘Інституційні засади академічної доброчесності: філософська та правова концептуалізація’, Філософія освіти, 24(1), С. 97 – 114.
  3. Висоцька, О 2024, ‘Академічна доброчесність як форма соціального контролю: механізми та філософське підґрунтя’, Вісник Дніпровської академії неперервної освіти, “Філософія. Педагогіка”, № 2 (7), С. 9 – 18.
  4. Гаєр, М 2007, Світ Канта: Біографія, перев. з нім. Л. Харченко, Київ : Юніверс, 336 с.
  5. Джонсон, П 2022, Інтелектуали. Пер. з англ. Л. Гребенюк, Харків : Віват, 560с.
  6. Закон України “Про авторське право і суміжні права” 2023, Документ № 2811-IX, Відомості Верховної ради (ВВР), № 57, ст. 166. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n855>. [13 Квітень 2025].
  7. Закон України “Про вищу освіту” 2014, Документ № 1556-VII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 37-38, ст. 2004. Доступно: <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18> . [13 Квітень 2025].
  8. Закон України “Про освіту” 2017, Документ № 2145-VIII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 38-39, ст. 380. Доступно: <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19>. [13 Квітень 2025].
  9. Крилова, С & Крилова, В 2023, ‘Феномен академічної харизми вченого в науці та освіті’, Вища освіта України, № 2, С. 46 – 52.
  10. Кримінальний кодекс України 2001, Документ № 2341-III від 05.04.2001, Верховна Рада України. Доступно : <https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2341-14>. [13 Квітень 2025].
  11. Култаєва, М, Панченко, Л & Радіонова, Н 2024, ‘Академічні спільноти і культура свободи’, Interdisciplinary Studies of Complex Systems, №.24, с. 42 – 54.
  12. Ренд, А 2024, Чеснота егоїзму, пер з англ. Є. Наумук, Київ : Наш Формат, 208 с.
  13. Фукуяма, Ф 2024, Політичний порядок і політичний занепад. Від промислової революції до глобалізації демократії, пер. з англ. Т. Цимбал, Р. Корнута, Київ : Наш формат, 608 с.
  14. Фуллан, М 2000, Сили змін. Вимірювання глибини освітніх реформ, пер. з англ Г. Шиян, Р. Шиян, Львів: Центр гуманітарних досліджень Львівського Національного університету іи. І. Франка, 269 с.
  1. Х’юмер, М 2024, Знання. Реальність. Цінність: Вступ до аналітичної філософії майже всіх, пер. з англ. М.Є. Бистрицького, Київ : Дух і Літера, 404 с.
  2. Хамітов, Н 2023, ‘Академічна доброчесність як виклик, вимога і воля: контексти філософської антропології, етики й філософії освіти’, Філософія освіти, № 29 (2), c.27-47

 P1