автор: Костинюк О. Ю.
Анотація.
Актуальність теми дослідження. Актуальність роботи зумовлена центральною роллю комунікативної філософії в сучасних гуманітарних науках та методологічними викликами, що виникають через її концептуальну складність. Вибір методу дослідження визначає результати, що вимагає рефлексії над самим дослідницьким інструментарієм.
Постановка проблеми. Проблема полягає у відсутності систематичного аналізу методологічних засад у дослідженнях комунікативної філософії. Дослідники часто обирають один підхід (герменевтичний, нормативний або критичний), що призводить до однобічних інтерпретацій, де теорія постає або як суто нормативна утопія, або як об'єкт для викриття прихованих механізмів влади.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових праць виявляє домінування трьох основних методологічних стратегій: герменевтичної (Ґадамер, Тейлор), нормативно-раціоналістичної (Апель, Габермас, Форст) та критичної (Фуко, Дерріда, Батлер). Відзначається, що між цими парадигмами бракує продуктивного діалогу, що часто веде до їхнього протистояння.
Постановка завдання. Завданням статті є: 1) систематично описати чотири ключові методологічні стратегії (герменевтичну, нормативно-раціоналістичну, критичну та компаративну); 2) проаналізувати їхні сильні та слабкі сторони; 3) обґрунтувати необхідність їхнього синтетичного застосування, де компаративний метод виступає як мета-метод.
Виклад основного матеріалу. У статті послідовно аналізуються чотири методологічні стратегії. Герменевтика розглядається як метод розуміння смислу. Нормативно-раціоналістична парадигма — як інструмент обґрунтування універсальних норм. Критичні методи — як засіб викриття владних асиметрій. Компаративний метод представлено як інструмент для рефлексивної інтеграції цих підходів.
Висновки. Зроблено висновок про необхідність комплексного, синтетичного підходу. Ефективність дослідження залежить від свідомої комбінації різних методів. Такий інтегрований підхід є особливо перспективним для аналізу сучасних викликів, зокрема трансформацій публічної сфери в епоху цифрових медіа.
Ключові слова: комунікативна філософія, історія філософії, герменевтика, компаративний метод, постструктуралізм, критична теорія.
Список використаних джерел:
- Єрмоленко, АМ 2000, Комунікативна практична філософія. Підручник, Лібра.
- Кебуладзе, ВІ 2018, Феноменологія досвіду, Дух і Літера.
- Apel, K-O 1980, Towards a Transformation of Philosophy (G. Adey & D. Frisby, Trans.), Routledge & Kegan Paul.
- Borradori, G 2003, Philosophy in a Time of Terror: Dialogues with Jurgen Habermas and Jacques Derrida, University of Chicago Press.
- Butler, J 1997, Excitable Speech: A Politics of the Performative, Routledge.
- Derrida, J 1997, Of Grammatology (G. C. Spivak, Trans.), The Johns Hopkins University Press, (Corrected ed.)
- Forst, R 2012, The Right to Justification: Elements of a Constructivist Theory of Justice (J.Flynn, Trans.), Columbia University Press.
- Foucault, M 1972, ‘The Discourse on Language’, In The Archaeology of Knowledge & The Discourse on Language (A. M. Sheridan Smith, Trans., pp. 215-237), Pantheon Books.
- Fraser, N 1990, Rethinking the Public Sphere: A Contribution to the Critique of Actually Existing Democracy, Social Text, (25/26), pp. 56-80.
- Fraser, N & Honneth, A 2003, Redistribution or Recognition? A Political-Philosophical Exchange,
- Gadamer, H-G 1989, Truth and Method (J. Weinsheimer & D. G. Marshall, Trans., 2nd rev. ed.),
- Habermas, J 1984, The Theory of Communicative Action, 1: Reason and the Rationalization of Society (T. McCarthy, Trans.), Beacon Press.
- Habermas, J 1996, Between Facts and Norms: Contributions to a Discourse Theory of Law and Democracy (W. Rehg, Trans.), MIT Press.
- Kelly, M (е) 1994, Critique and Power: Recasting the Foucault/Habermas Debate, MIT Press.
- Taylor, C 1989, Sources of the Self: The Making of the Modern Identity, Harvard University Press.
