автор:
Триняк Майя Вікторівна (https://orcid.org/0000-0003-4981-8535)
Актуальність теми дослідження: Актуальність дослідження зумовлена тим, що досвід війни, переживаний сучасною людиною, спричиняє глибинні зміни у культурному, мовному та екзистенційному вимірах буття, що, своєю чергою, формує нові типи літературного письма та потребує філософського осмислення. В умовах, у яких перебуває українське суспільство, війна постає не лише як історична подія, а як спосіб конституювання мислення, пам’яті та саморефлексії індивіда. Сучасні українські та європейські філософи й письменники, репрезентуючи образи війни, відкривають можливість аналітичного осягнення травматичного досвіду, виявляючи специфіку людського існування у граничних станах і, водночас, формуючи нові мовні моделі його опису.
Постановка проблеми: У статті автор досліджує концептуальне осмислення літературних образів війни. Війна постає як специфічний репрезентативний опис травматичного досвіду, а час, яким апелює учасник воєнних процесів, зазнає руйнувань.
Аналіз останніх досліджень і публікацій: У літературі та філософії проблема, де висвітлюють образи війни у парадигмальних формах, розглядається у працях Поля Фассела, Майкла Ротберга, Кеті Карут, які мають екзистенційно-травматичний напрямок дослідження. Домінік ЛаКапра, який розрізняє переживання травми досвіду війни та осмислення даної проблематики, та Лінн Генлі вказують на літературне відтворення образів війни як спосіб дії пам'ятання.
Постановка завдання. Проаналізувати концепцію війни як онтологічного та просторового розриву; дослідити проблему мовчання та апофатичності у репрезентації воєнного досвіду; розкрити темпоральний вимір війни через поняття незавершеного часу; визначити етико-естетичні межі літературного відображення війни; здійснити герменевтичний аналіз сучасної української філософської прози (зокрема творчості Богдана Журавля та Євгена Герасименка).
Виклад основного матеріалу. У статті висвітлюється, що філософська проза, у конкретному випадку, літературний текст задає функцію просторового мислення, де травматичний досвід війни запроваджує нові форми мислення, адже літературні образи війни мають практичне відображення та застосування у літературній творчості сучасних українських письменників. Війна як гранична ситуація буття людини вносить деструктивні корективи у сприйняття категорій часу та суб'єктивного сприйняття світового простору, що має поняття екзистенційної пустки. Сучасна філософська проза здебільшого намагається відтворити образи війни через літературну творчість, адже дана проблематика немає бути дефіцитною у репрезентації воєнних образів.
Висновки. У даній роботі на підставі проведеного аналізу дослідження встановлено, що літературні образи війни у сучасній філософській прозі виходять за межі традиційної репрезентації подійності та набувають статусу онтологічного феномена. Літературні образи війни стають подією мислення, у якій поєднуються філософський аналіз і художня рефлексія, формуючи нову мову опису граничних станів людського буття та екзистенції людини.
Ключові слова: літературні образи війни, філософська проза, травматичний досвід, незавершений час, пам’ять, мова, екзистенція, суб’єкт, сучасна українська література, війна.
Список використаних джерел:
- Вільдштейн, Б Недовершений час. Київ: Дух і літера, 640 с.
- Герасименко, Є Щоденники війни. Доступно : <https://surl.li/blwgoy>. [24 Листопад 2025].
- Журавель, Б Букурія. Історія одного плавання. Київ: Віхола, 264 с.
- Забужко, О 2020. Планета Полин: есеї. Київ: Комора, 320 с.
- Забужко, О 2016. І знов я влізаю в танк. Київ: Комора, 416 с.
- Зебальд, ВГ 2023. Повітряна війна і література. Харків, 160 с.
- Култаєва, М 2015. Освіта і культура в контексті цивілізаційних змін: монографія. Харків: ХНПУ, 280 с.
- Култаєва, М 2014. ‘Освітні стратегії Третього Рейху: ідеологічні засади та соціокультурні наслідки’, Філософія освіти, № 2 (15), c. 45–56.
- Слотердайк, П 2015. Терор з повітря, Київ: Дух і Літера, 120 с.
