Деталі

Категорія: Uncategorised

автори: Бабійчук С. М., Задорожна О. М., Томченко О. В.

 Анотація.

Актуальність теми дослідження. Сучасна освіта потребує педагогів, які володіють не лише теоретичними знаннями, а й дослідницькими вміннями, що забезпечують їхню здатність працювати в умовах цифрової трансформації. Геоінформаційні системи (ГІС) і дистанційне зондування Землі (ДЗЗ) є ефективними інструментами формування таких компетентностей, оскільки дають змогу аналізувати, моделювати й інтерпретувати просторові дані. Їх застосування сприяє розвитку критичного мислення, цифрової грамотності та міждисциплінарного підходу, що підвищує якість професійної підготовки педагогів.

Постановка проблеми. Попри активний розвиток цифрових технологій, у педагогічній освіті досі недостатньо використовується потенціал ГІС і ДЗЗ через нестачу методичних розробок і технічних ресурсів. Навчальні програми часто не відповідають потребам сучасної освіти, що обмежує розвиток аналітичних і дослідницьких умінь студентів. Отже, актуальним є наукове обґрунтування ефективних шляхів інтеграції цих технологій у підготовку майбутніх педагогів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковці (М. Головань, В. Яценко, Л. Карпова, О. Товканець, О. Овчарук, О. Фомін та ін.) розглядають дослідницьку компетентність як інтегровану особистісно-професійну якість, що включає мотивацію до наукового пошуку, володіння методологією та готовність до самостійної діяльності. У сучасних дослідженнях акцент робиться на проєктному навчанні, інтерактивних методах і використанні ІКТ для формування дослідницьких умінь. Встановлено, що розвиток таких компетентностей забезпечує педагогічну мобільність, готовність до інноваційної діяльності та підвищує якість освіти.

Постановка завдання. Метою даної статті  є обґрунтування теоретичних і методичних засад використання технологій геоінформаційних систем (ГІС) та дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) у процесі формування дослідницької компетентності майбутніх педагогів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розвиток дослідницьких компетентностей є ключовою умовою професійного становлення сучасного педагога, адже забезпечує здатність критично осмислювати освітні процеси, приймати науково обґрунтовані рішення та впроваджувати інноваційні методики навчання. Як зазначають І. Зязюн, Н. Ничкало, Л. Лук’янова, С. Сисоєва, а також Л. Шульман і Л. Дарлінг-Геммонд, учитель-дослідник має виступати активним учасником наукового пізнання, здатним аналізувати педагогічну практику й удосконалювати її на основі доказів. У цьому контексті важливим є формування у здобувачів умінь інтегрувати дослідницький підхід у навчальний процес, що сприяє розвитку критичного мислення, креативності та медіаграмотності учнів. Вивчення дисципліни “Технології ГІС та ДЗЗ у науковій освіті” (С. Бабійчук, О. Томченко) у межах програми “Наукова освіта та наукова комунікація” забезпечує майбутнім педагогам уміння працювати з просторовими даними, аналізувати природні й соціальні процеси, створювати цифрові карти та реалізовувати STEM-проєкти. Застосування ГІС і ДЗЗ у шкільних курсах сприяє переходу від репродуктивного до дослідницько-інноваційного навчання, формуючи покоління педагогів-аналітиків, здатних виховувати учнів-дослідників і розвивати їхнє наукове мислення.

Висновки. Використання технологій ГІС та ДЗЗ у педагогічній освіті є ефективним засобом формування дослідницьких компетентностей майбутніх учителів. Опанування цими технологіями сприяє розвитку аналітичного мислення, цифрової грамотності, екологічної свідомості та здатності до міждисциплінарної інтеграції. Вивчення дисципліни “Технології ГІС та ДЗЗ у науковій освіті” забезпечує підготовку педагогів нового покоління — дослідників та інноваторів, здатних застосовувати науковий підхід у викладанні, впроваджувати STEM-освіту та підвищувати якість навчального процесу.

Список використаних джерел:

1. Андрощук, ІВ & Андрощук, ІП 2023, ‘Проєктна діяльність як засіб підготовки майбутніх педагогів до реалізації освітніх завдань’, Актуальні проблеми технологічної та професійної освіти: матеріали Всеукр. наук.-практ. Інтернетконф., м. Кременець, № 30, c. 7-9. Доступно : <https://tpodm.khmnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/19/zbirnyk_kremenecz-2023.pdf#page=7>. [27 Травень 2025].
2. Бабійчук, СМ & Томченко, ОВ 2021, ‘Спеціалізовані курси з основ ДЗЗ для освітян системи Малої академії наук України’, Наукові записки Малої академії наук України, № 1 (20), c.13–28. Доступно : <http://nbuv.gov.ua/UJRN/snjasu_2021_1_4>. [27 Травень 2025].
3. Барбіна, ЄС 2017, ‘Педагогічна майстерність учителя у системі неперервної професійної освіти’, Педагогічний альманах, № 36, с. 96-100. Доступно : <http://nbuv.gov.ua/UJRN/pedalm_2017_36_18>. [27 Травень 2025].
4. Білецький, ВВ, Войтович, ІС, Апшай, ФВ, & Теліш, ІС 2022, ‘Інформаційно-комунікаційні технології в умовах змішаного навчання’, Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (208), 91-97. Доступно : <https://doi.org/10.36550/2415-7988-2023-1-208-91-97>. [27 Травень 2025].
5. Головань, МС & Яценко, ВВ 2012, ‘Сутність та зміст поняття “дослідницька компетентність”’, Теорія та методика навчання фундаментальних дисциплін у вищій школі, № 7, c. 55-62. Доступно : <https://essuir.sumdu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/bc2e6579-1293-4c44-b059-3b243fefce69/content>. [27 Травень 2025].
6. Довгий, СО & Бабійчук, СМ 2024, Теорія і практика  впровадження  технологій  дистанційно-го зондування Землі в Малій академії наук України : монографія,  Київ : Національний центр “Мала академія наук України”, 456 с. Доступно : <https://doi.org/10.51707/978-617-7945-71-9>. [27 Травень 2025].
7. Довгий, СО, Бабійчук, СМ, Томченко, ОВ & Лялько, ВІ 2021, ‘Досвід проведення спецкурсу “Основи дистанційного зондування Землі: історія та практичне застосування” для педагогічних працівників’, Український журнал дистанційного зондування Землі, Т. 8, № 2, с. 36-40. Доступно : <https://doi.org/10.36023/ujrs.2021.8.2.195>. [27 Травень 2025].
8. Карпова, Л 2019, ‘Дослідницька компетентність вчителя нової української школи’, Молодь і ринок, № 1 (168), с. 85-89. Доступно : <https://doi.org/10.24919/2308-4634.2019.158531>. [27 Травень 2025].
9. Кішан, Н 2022, ‘Проєктна діяльність у Новій українській школі’, Педагогічний вісник Поділля, № 1, c. 21-22.
10. Молчанюк, О & Пальчик, О 2021, ‘Проєктна діяльність–перспективна складова освітнього процесу’, Вісник післядипломної освіти: збірник наукових праць. Серія “Педагогічні науки”. ПОЧАТОК, Т.15, № 44, c. 206-219. Доступно : <https://ojs.uem.edu.ua/index.php/vpo/article/view/191 >. [27 Травень 2025].
11. Ничкало, Н, Лук’янова, Л & Хомич, Л 2021, Професійна підготовка вчителя: українські реалії, зарубіжний досвід : науково-аналітична доповідь, Нац. акад. пед. наук України, Ін-т пед. освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України; За ред. В. Кременя, Київ : Вид-во ТОВ “Юрка Любченка”. 54 с. Доступно : <https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/726268/>. [27 Травень 2025].
12. Овчарук, ОВ, Товканець, ГВ, Пінчук, ОП, Іванюк, ІВ, Гриценчук,ОО & Трикоз, СВ 2023, ‘The organizational and pedagogical conditions of using the informational and digital environment in the secondary school’, Інформаційні технології і засоби навчання, № 3 (95). pp. 41-57. Доступно : <https://doi.org/10.24919/2308-4634.2024.308717>. [27 Травень 2025].
13. Сисоєва, СО & Кристопчук, ТЄ 2009, ‘Investigation of the problem of the methodological culture of a teacher: the scientific concept of P.G. Kabanov’, Педагогічний процес: теорія і практика, № 1, pp. 197-208. Доступно : <https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/711869/>. [27 Травень 2025].

• Фомін, ОМ 2013, ‘Наукові засади формування дослідницької компетентності обдарованих учнів в рамках діяльності Малої академії наук’, Освіта та розвиток обдарованої особистості, № 2, с. 49-52. Доступно : <http://nbuv.gov.ua/UJRN/Otros_2013_2_15>. [27 Травень 2025].

15. Darling-Hammond, L 2006, Powerful Teacher Education: Lessons from Exemplary Programs, San Francisco: Jossey-Bass. Available from : <https://doi.org/10.15581/004.12.25329>. [29 May 2025].

• Dovgyi, SO, Babiichuk, SM & Tomchenko, OV 2023, ‘Experience of using planet Earth observation data in retraining courses for educators in the Junior academy of sciences of Ukrainian’, Information Technologies and Learning Tools, 95(3), pp. 197–214. Available from : <https://doi.org/10.33407/itlt.v95i3.5191>. [29 May 2025].

17. European Commission 2022, DigCompEdu: European Framework for the Digital Competence of Educators. Luxembourg : Publications Office of the European Union. Available from : <https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/handle/JRC107466>. [29 May 2025].
18. Molina-Torres, M.-P 2022, ‘Project-Based Learning for Teacher Training in Primary Education’, Education Sciences, 12 (10), 647 p. Available from : <https://doi.org/10.3390/educsci12100647>. [29 May 2025].

• OECD 2019, OECD Learning Compass 2030: A Series of Concept Notes. Paris: Organisation for Economic Co-operation and Development. Available from : <https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/about/projects/edu/education-2040/1-1-learning-compass/OECD_Learning_Compass_2030_Concept_Note_Series.pdf>. [29 May 2025].

20. Shulman, LS 2013, ‘Those Who Understand: Knowledge Growth in Teaching’, Journal of Education, 193 (3), pp. 1-11 . Available from : <https://www.researchgate.net/publication/321512261_Those_who_Understand_Knowledge_Growth_in_Teaching>. [29 May 2025].
21. UNESCO 2021, Science Education for Sustainable Development: Policy Brief, Paris : United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization. Available from : < https://www.unesco.org/reports/science/2021/en/policy-briefs>. [29 May 2025].
22. Zeichner, K 1993, ‘Connecting Genuine Teacher Development to the Struggle for Social Justice’, Journal of Education for Teaching, 19 (1), pp. 5–20. Available from : <https://doi.org/1080/0260747930190102>. [29 May 2025].

Деталі

Категорія: Uncategorised

автори: Руткас А. А., Коробкіна Т. В.

 Анотація.

Актуальність теми дослідження. Дослідження присвячене впливу штучного інтелекту (ШІ) на освіту для покоління Бета – дітей, народжених після 2025 року, чиї когнітивні та соціальні характеристики формуються в умовах цифровізації та трансгуманізму. Стрімкий розвиток ШІ та нейронних мереж вимагає адаптації педагогічних методів до потреб цього покоління, яке характеризується кліповим мисленням і інтуїтивним використанням технологій. Актуальність зумовлена необхідністю створення гнучких освітніх моделей для цифрової епохи.

Постановка проблеми. Проблема полягає у визначенні шляхів інтеграції ШІ в освіту з урахуванням ментальних і когнітивних особливостей покоління Бета. Ключові виклики: модернізація освіти, забезпечення доступності, розвиток цифрових компетентностей та вирішення етичних питань, пов’язаних із автоматизацією та конфіденційністю даних.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. McCrindle і Fell ввели термін “покоління Бета”, наголошуючи на його цифрових характеристиках. Bostrom  досліджує трансгуманістичні перспективи технологій у когнітивному розвитку. Luckin et al. пропонують концепцію персоналізованого навчання через ШІ, зокрема інтелектуальні системи навчання (ITS). Jordan і Mitchell аналізують можливості ШІ в обробці даних, а Selwyn застерігає від ризиків надмірної автоматизації. Нерозв’язаними залишаються питання цифрової нерівності та балансу між технологіями і традиційними методами.

Постановка завдання. Мета – дослідити особливості покоління Бета, оцінити роль ШІ в освіті та етичні виклики трансгуманізму. Завдання: вивчити когнітивні характеристики покоління, проаналізувати застосування ШІ, оцінити етичні ризики, запропонувати педагогічні моделі.

Виклад основного матеріалу. Покоління Бета вирізняється кліповим мисленням і віртуальною соціалізацією, що вимагає адаптивних методів навчання. Штучний інтелект персоналізує навчання, адаптуючи контент до когнітивних потреб учнів. Трансгуманістичні технології (нейроінтерфейси, віртуальна реальність) створюють нові можливості, але породжують етичні проблеми доступності та конфіденційності. Важливо зберігати людську взаємодію для розвитку соціальних навичок.

Висновки. Освіта для покоління Бета має бути інтерактивною та адаптивною. ШІ сприяє персоналізації, але потребує етичного супроводу. Подальші дослідження мають стосуватися ефективності ШІ-платформ, психологічних аспектів і регулювання технологій.

Ключові слова: покоління Бета, штучний інтелект, освіта, трансгуманізм, адаптивне навчання, етика ШІ, цифрова нерівність.

References:

1. Bostrom, N 2005, ‘A history of transhumanist thought’, Journal of Evolution and Technology, 14(1), pp. 1–25.
2. Fadel, C, Holmes, W & Bialik, M 2019, Artificial intelligence in education: Promises and implications for teaching and learning, Boston: Centre for Curriculum Redesign.
3. Bommasani, R, Hudson, DA, Adeli, E, Altman, R, Arora, S et al., 2021, On the Opportunities and Risks of Foundation Models, Stanford, CA: Center for Research on Foundation Models, Stanford University. 212 p. Available from: <https://arxiv.org/abs/2108.07258v3>. [28 Jun 2025].
4. Jordan, MI & Mitchell, TM 2015, ‘Machine learning: Trends, perspectives, and prospects’, Science, 349 (6245), pp. 255–260.
5. Luckin, R, Holmes, W, Griffiths, M & Forcier, LB 2016, Intelligence unleashed: An argument for AI in education. London: Pearson Education.
6. Mangera, E, Supratno, H & Suyatno, 2023, ‘Exploring the relationship between Transhumanist and Artificial Intelligence in the Education Context: Particularly Teaching and Learning Process at Tertiary Education’, Pegem Journal of Education and Instruction, 13(2), pp. 35–44.
7. McCrindle, M & Fell, A 2020, Generation Alpha: Understanding our children and helping them thrive. Sydney: Hachette Australia.
8. Roll, I & Wylie, R 2016, ‘Evolution and revolution in artificial intelligence in education’, International Journal of Artificial Intelligence in Education, 26(2), pp. 582–
9. Rutkas, AA 2024, ‘Normalized Difference Model of the Descriptor Control System’, In: Proceedings of the 13th International Scientific and Technical Conference, Part 1, Information Systems and Technologies IST-2024, 26-28 November, 2024, Kharkiv, Ukraine, pp. 29-34.
10. Selwyn, N 2019, Should robots replace teachers? AI and the future of education. Cambridge UK: Polity Press.
11. Yousef, AMF, Chatti, MA, Schroeder, U & Wosnitza, M 2014, ‘The state of video-based learning: A review and future perspectives’, International Journal on Advances in Life Sciences, 6(3-4), pp. 122–135.

Деталі

Категорія: Uncategorised

автори: Соляник С. Ф., Невмержицька О. М.

 Анотація.

Актуальність теми дослідження. Феномен війни є однією з найглибших та найтрагічніших тем у філософському осмисленні людського буття. Сучасні збройні конфлікти охоплюють не лише воєнні фронти, але й культурний простір, ставлячи під загрозу ідентичність та колективну пам’ять. Це зумовлює актуальність дослідження того, як війна впливає на систему культурних цінностей суспільства.

Постановка проблеми. Стаття присвячена аналізу того, яким чином війна стає каталізатором глибинних зрушень у культурних цінностях та переосмислення базових понять у суспільстві в умовах збройного протистояння. Необхідність такого дослідження зумовлена як історичною традицією філософського осмислення війни, так і новітнім досвідом війни в Україні, що висвітлює цю проблему в особливо гострому вигляді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дана робота спирається на доробок класичних та сучасних мислителів. Ще від античності (Геракліт, Арістотель) до епохи Просвітництва (Т. Гоббс, І. Кант, Г. Гегель) закладено різні концепції природи війни. У ХХ столітті екзистенціалісти (А. Камю, Ж.-П. Сартр) розглядають війну як граничний досвід свободи та морального вибору. Сучасні дослідники, зокрема Ювал Ной Харарі, Ганна Арендт, Алейда та Ян Ассман, також вивчають вплив війни на культуру і мораль, наголошуючи, що війна глибоко трансформує норми та колективну ідентичність. Водночас недостатньо висвітленими залишаються питання трансформації саме українського культурного простору під час теперішньої війни, що й обумовлює потребу цього дослідження.

Постановка завдання. Метою статті є дослідити, яким чином війна впливає на культурну ідентичність суспільства, трансформує уявлення про гуманізм, героїзм, патріотизм, солідарність та змінює базові філософські категорії. Особливу увагу приділено сучасній війні в Україні як прикладу таких трансформацій.

Виклад основного матеріалу. Показано діалектичність трактувань війни від античності до модерну (між руйнуванням і історичною динамікою), екзистенційний вимір граничного вибору та відповідальності, медіатизацію війни як глобального наративу. На українському матеріалі простежено консолідацію ідентичності, актуалізацію культурної пам’яті (символи на кшталт “Азовсталі”), зрощення мистецтва і волонтерства в “культурний фронт”, прискорену дерусифікацію/декомунізацію, зсув молодіжних цінностей до дії й відповідальності. Артикульовано парадокси воєнної етики (jus ad bellum/jus in bello) та окреслено практичний вимір “воєнного гуманізму” як поєднання збройного захисту з утриманням моральних норм.

Висновки. Війна виступає “екзистенційним каталізатором” культурних трансформацій: вона оголює й переупорядковує цінності, водночас відкриваючи простір для етики солідарності, нових форм пам’яті та культурної суб’єктності. Для України це означає не лише травму й втрати, але й націєтворчу консолідацію, посилення культурного суверенітету та вироблення практик, здатних слугувати моральними орієнтирами після перемоги.

Ключові слова: філософія війни; культурні цінності; ідентичність; культурна пам’ять; символи; воєнний гуманізм; солідарність; волонтерство.

Список використаних джерел:

1. Arendt, H 1968, Men in Dark Times, New York : Harcourt, 272 p.
2. Assmann, A 2011, Cultural Memory and Western Civilization: Functions, Media, Archives, Cambridge : Cambridge University Press, 384 p.
3. Harari, YN 2015, Sapiens: A Brief History of Humankind, Harper, 498 p.
4. Said, E 1993, Culture and Imperialism,New York : Vintage Books, 380 p.
5. Ассман, Я 2021, Культурна пам’ять: письмо, пам’ять і політична ідентичність у ранніх високих культурах світу, Львів : Видавництво УКУ, 456 с.
6. Бодрійяр, Ж 2004, Символічний обмін і смерть, пер. з фр. О. Коваль, Київ : Основи, 303 с.
7. Бауман, З 2006, Модерність і Голокост, Київ : Центр європейських гуманітарних досліджень, 320 с.
8. Грицак, Я 1996, Нарис України. Формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття, Київ : Генеза, 360 с.
9. Гундорова, ТІ 2023, Культурна травма: тоталітаризм і посттоталітарне українське літературне поле, 2-ге вид., доп., Київ : Книги-ХХІ; Чернівці : Meridian Czernowitz, 304 с.
10. Дембіцький, СІ & Злобіна, ІГ 2023, Українське суспільство в умовах війни: соціологічний та психологічний аспекти. Монографія, Київ : Наукова думка, 312 с.
11. Джадт, Т 2010, Після війни: Історія Європи від 1945 року, Київ : Темпора, 832 с.
12. Забужко, О 2021, Планета Полин: статті та есе, 2015–2021, Київ : Комора, 464 с.
13. Зайцева, Т 2023, ‘Громадянське суспільство в умовах війни: соціокультурний зсув’, Гуманітарний вісник, № 4, c. 58–65.
14. Ілляшенко, Т 2022, ‘Цінності українців в умовах війни: соціологічний зріз 2022 року’, Соціологія: теорія, методи, маркетинг, №3, c. 102–113.
15. Кант, І 2001, До вічного миру. Філософічний нарис, пер. з нім. В. Цимбала, Київ : Юніверс, 96 с. (Kant, I 1795. Zum ewigen Frieden. Ein philosophischer Entwurf.).
16. Кебуладзе, В 2016, Чарунки долі, Київ : Темпора, 160 с.
17. Попович, М 1998, Нариси з історії культури України, Київ : АртЕк, 728 с.
18. Сартр, Ж.-П 2007, Буття і ніщо: Досвід феноменологічної онтології, пер.з фр.Г. Кременець, Київ : Основи, 648 с.

Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Лугова М. С. 

 Анотація.

Актуальність теми дослідження. Дитинство як філософський та культурний феномен становить одну з найменш досліджених, але надзвичайно важливих сфер гуманітарного знання. Особливо в умовах соціокультурних трансформацій та глобальних криз зростає потреба в осмисленні не лише дитини як об’єкта соціалізації, а й дитинства — як автономного способу буття, своєрідної альтернативи дорослому світогляду. У художній літературі цей контраст між дитячим та дорослим способом існування набуває глибоких філософських вимірів і дозволяє реконструювати первинні сенси людського досвіду.

Постановка проблеми. Попри значну кількість педагогічних і психологічних праць, філософський потенціал образу дитини часто залишається поза увагою. У просторі літератури, однак, дитинство постає як самостійний світ — емоційний, чуттєвий, вільний, а водночас глибоко екзистенційний. На противагу дорослості, що спирається на раціональність і функціональність, дитинство у літературі виявляє інтуїтивну цілісність і філософську глибину без потреби в логічному поясненні. Це створює підстави для філософської рефлексії над тим, якою мірою дитячий досвід є носієм істини, втраченої дорослим.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження дитини в контексті художньої літератури  цікавило зокрема І. Кушнір,  В. Корх, А. Ковальчук, О. Гнізділову, Т. Михайльчук та інших.

Постановка завдання. Завдання статті полягає у виявленні філософського сенсу взаємодії та протиставлення дитинства й дорослості у художньому просторі літератури.

Виклад основного матеріалу. У статті проаналізовано, як у творах таких авторів як Дж. Баррі, О. Вишня, Дж. Грінвуд, Є. Гуцало, Р. Дал, С. Джеймісон, М. Енде, М. Коцюбинський, С. Кулідж, А. Ліндгрен, П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, Е. Портер, А.-де Сент-Екзюпері, М. Стельмах, М. Твен, Т. Шевченко, А. Мілн. репрезентується дитинство як онтологічна цілісність і філософська категорія. Особливу увагу приділено феномену щирості, правдивості та інтуїтивного пізнання світу, притаманних дитині. Проаналізовано, як літературні персонажі-діти переживають екзистенційні питання — смерті, самотності, втрати, і як ці переживання формують унікальну систему цінностей. На відміну від дорослого, який схильний до функціонального мислення та соціальних ролей, дитина постає як носій радикальної відкритості та автентичного світосприйняття. У художніх текстах це виявляється через щоденні ситуації — ігри, прогулянки, взаємодії з дорослими, спостереження за природою — які для дитини мають онтологічну глибину, натомість для дорослого залишаються буденністю.

Висновки. Дитинство в художньому тексті — це спосіб буття у світі, що кидає виклик дорослій логіці та раціональності. У філософському вимірі дитинство уособлює потенціал звільнення, переосмислення та повернення до екзистенційних основ людського буття. Література, в цьому контексті, стає полем філософського споглядання, де дитинство виявляє себе як точка виходу за межі нормативного мислення та як джерело етичної та естетичної автентичності.

Ключові слова: дитина, дитинство, світ дитини, світ дитинства, дорослість, філософія, література, екзистенція, художній простір, свобода.

Список використаних джерел:

1. Баррі, Дж.М 2010, Пітер Пен. Повна версія, пер. Н.Косенко, мал. В.Харченка, Харків: ВД “ШКОЛА”, 224 с.
2. Вишня, О 2017, Вишневі усмішки, Харків : Віват, 384 с.
3. Гнізділова, О 2025, ‘Сучасна українська література як засіб виховання дбайливого ставлення до тварин’, Естетика і етика педагогічної дії, № 31, с. 117–127.
4. Грінвуд, Дж 2020, Невигадана історія маленького обірванця, пер. з англ. В. Хасхачик, Львів: Апріорі, 424 с.
5. Гуцало, Є 2019, Сім’я дикої качки: вибрані твори, упоряд. Л. Воронина, К.: Знання, 255 с.
6. Дал, Р 2019, Матильда, пер. з англ. В. Морозова, ред. О. Негребецького та М. Малковича, худ. К. Блейк, 14-те вид., Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 272 с.
7. Джеймісон, С 2017, Леді Джейн, Харків: Ранок, 224 с.
8. Енде, М 2016, Нескінченна історія, Львів: Видавництво Старого Лева, 558 с.
9. Корх, ВМ & Ковальчук, АО 2025, ‘Формування морально-ціннісних орієнтацій у дітей середнього дошкільного віку засобом дитячої літератури’, Освітньо-науковий простір, Вип. 8(1), Т. 2, с. 39–54.
10. Коцюбинський, М 2006, Ялинка, упоряд. і передм. Л. Ліщинської, Київ : Школа, 206 с.
11. Кушнір, І 2025, ‘Шлях від безсімейності до сімейності на прикладі роману Г. Мало “Без сім’ї”’, Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія, № 9, с. 104–108.
12. Кулідж, С 2015, Невгамовна Кейті, пер. з англ. В.Чернишенко, Львів: Видавництво Старого Лева, 191 с.
13. Ліндгрен, А 2018, Міо, мій Міо, пер. зі швед. О. Сенюк, худ. В. Анікін, Київ: РІДНА МОВА, 128 с.
14. Мирний, П 2020, Хіба ревуть воли, як ясла повні?, Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 416 с.
15. Михальчук, ТВ 2025, ‘Читання як родинна практика в сучасній українській прозі для дітей та підлітків’, Українська література в просторі культури і цивілізації, Запоріжжя: ЗНУ, с. 98–100.
16. Нечуй-Левицький, ІС 2007, Кайдашева сім’я. Повісті, п’єса, Харків: Фоліо, 351 с.
17. Портер, Е 2018, Просто Девід, пер. з англ. Е. Євтушенко, Київ: Знання, 222с.
18. Портер, Е 2019, Полліанна, пер. з англ. В. Чайковського, худ.-оформ. Д.Чмуж, Харків: Фоліо, 236 с.
19. Сент-Екзюпері, А.-де 2018, Маленький принц, пер. з франц. М. Марченко, К.: КМ-БУКС, 112 с.
20. Стельмах, МП 2003, Вибрані твори у 2-х томах. Т. 2: ‘Гуси-лебеді летять...’; Щедрий вечір: Повісті‘, Київ: Укр. письменник, 266 с.
21. Твен, М 2006, Пригоди Тома Сойєра, Харків: ТОВ “Septima”, 256 с.
22. Шевченко, ТГ 2022, Кобзар. Вперше зі щоденником автора, Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 960 с.
23. Milne, AA 2001, Winnie-the-Pooh: The Complete Collection of Stories and Poems, Egmont UK Limited, 432 p.