Анотація
Актуальність теми дослідження. Вже чотири роки українське суспільство живе у парадигмі “тут і зараз”, усвідомлюючи важливість кожної хвилини буття, відмовившись від планування відпочинку на рік наперед, раннього бронювання готелей та квитків на літак, а інтерес до глобальних економічних та політичних прогнозів на найближчі десятиліття змінився постійним моніторингом наявності/відсутності повітряних тривог та актуальними графіками відключення світла. Проте, перший досвід життя “тут і зараз” ‑ це 2020 рік, коли відбулася зміна світоглядних та аксіологічних парадигм, сформувалися нові моделі поведінки як людства загалом, так і окремого індивіда. Людство, починаючи з другої половини минулого століття, тішилося ілюзію всемогутності технологій, і, відповідно, могутності людини, яка здатна скористатися тими безмежними можливостями, які гарантує їй технічний прогрес. Ця ейфорія самовпевненості раптово скінчилася на початку 2020 року, коли людство усвідомило загрозу пандемії і стало зрозуміло, що ані техніка, ані статки, ані соціальний статус не можуть гарантувати безпеку. Привабливий образ людини-номада, що прагне постійних змін свого місцеперебування, виплеканий та розтиражований філософією постмодерну, у пандемійно-карантинній реальності 2020 року трансформується у діджиталізованого номада, простором існування та діяльності якого стає Інтернет. Цей досвід карантинних обмежень, “ уроки ” проживання (виживання) за часів пандемії, українське суспільство використовує і у воєнних реаліях 2022-2026 років, тому репрезентована розвідка є важливою та актуальною.
Постановка проблеми. Пандемія COVID -19 актуалізувала низку не лише медичних, а й соціальних та екзістенційних проблем, вирішення яких збагатило людство безцінним досвідом, навчило новим моделям співжиття та комунікації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика пандемії, соціального дистанціювання, соціальних, психологічних, економічних наслідків пандемії та локдаунів вимагає комплексного та виваженого підходу, урахування досягнень представників медичної, психологічної, соціокультурної, філософської, правової сфери. Проблематика пандемії загалом та Covid -19 зокрема, її соціальні, психологічні та світоглядні наслідки репрезентована у розвідках таких вчених: Д. Афанасьєв, І. Дзямко, С. Чінчевий [1]; О. Дейнеко [3]; В. Кулик [9]; В. Луканова [4]; Г. Нівня [5]; Г. Чепурко [7]; C . S . Martarelli , W . Wolff [10]; M . Jakovljevic , S . Bjedov , N . Jaksic , I Jakovljevic [8]. Проте варто проаналізувати та оцінити дослідження світоглядних трансформацій особистості, яка потрапляє в рамки карантинних обмежень, досвід життя та навчання у дистанційному форматі.
Постановка завдання. Мета дослідження полягає у визначенні соціальної цінності досвіду проживання карантинних обмежень.
Виклад основного матеріалу дослідження. Для запобігання розповсюдженню пандемії в багатьох країнах була введена система різноманітних режимно-обмежувальних заходів, починаючи від ізоляції та самоізоляції і до різноманітних дистанційних новацій, що змушувало адаптуватися до нових форм буття та комунікації.Одним з суттєвих наслідків пандемії COVID -19, став перехід роботи та навчання у дистанційний режим . Навчання офлайн стрімко змістилося у дистанційний формат, трансформувалося у навчання з використанням гаджетів та інформаційно-комп’ютерних технологій, наслідком чого стала зміна навчальних програм та модернізація методики викладання, розробка онлайн версій навчальних модулів, перетворення традиційних лекцій та семінарів та вебінари (інформаційно-комунікаційну технологію навчання, яка передбачає проведення інтерактивних дистанційних занять у синхронному віртуальному класі) та вебсемінари. Пандемія 2020 змусила людство по-новому сприйняти професію лікаря, медика, зрозуміти соціальну роль тих, хто кожного дня рятує життя інших іноді навіть ціною власного. У період карантинних обмежень величезну роль відігравали засоби масової інформації, адже людина була змушена більше часу проводити біля телевізора або у соціальних мережах, постійно перебувати у стані “ інформаційного пресінгу ” . Від “тональності” меседжів, які створюють та репрезентують засоби масової інформації, залежить психологічний клімат суспільства. Домінування лише негативного контенту новин сприяє поглибленню стану тривоги та невизначеності, загрожує розвитком депресивних настроїв суспільства та прагненню знайти і покарати винних у розповсюдженні хвороби, тоді як обнадійливі новини сприяють зменшенню соціальної напруги.
Висновки. Перемогти страшний вірус людство змогло завдяки об’єднанню, усвідомленню того, що без глобальної солідарності, емпатії, співробітництва та єдності на усіх рівнях, людство отримає поразку у боротьбі з пандемією, стане її жертвою. Тому одним із основних “уроків” 2020 року має стати усвідомлення необхідності об’єднання зусиль держав та народів, оскільки надія на те, що закриті кордони можуть вберегти від розповсюдження хвороби виявилася марною, те ж саме стосується і військової ситуації, оскільки перемогти агресора можна лише спільними зусиллями.