Анотація
Актуальність теми дослідження. У статті здійснено феноменологічний аналіз цифрової самотності як специфічної форми переживання ізоляції в умовах алгоритмічної гіперприсутності та воєнної реальності. Розкрито парадокс “цифрової ізольованості”, за якого зростання кількості віртуальних контактів супроводжується ерозією глибини міжособистісної взаємодії. Проаналізовано механізми висхідного соціального порівняння, феномен FOMO та витіснення тілесно-емоційної комунікації цифровими практиками. Особливу увагу приділено розрізненню активних і пасивних патернів онлайн-взаємодії та їхньому впливу на структуру суб’єктивного досвіду самотності. На основі аналізу сучасних емпіричних досліджень обґрунтовано потенціал практик цифрової гігієни як засобу відновлення екзистенційної та соціальної інтегрованості особистості. Трансформація комунікативного простору призвела до амбівалентного впливу соціальних мереж на особистість. Згідно з даними ВООЗ, самотність набуває ознак епідемії, особливо серед найбільш технічно інтегрованого покоління (Gen Z). Актуальність дослідження посилюється необхідністю верифікації впливу алгоритмів та механізмів онлайн-валідації на самосприйняття, особливо в умовах війни в Україні, коли соцмережі стають основним засобом контакту, але можуть консервувати стан відчуження.
Постановка проблеми. Проблема полягає у суперечності між технологічною доступністю комунікації та психологічною нездатністю індивіда встановити глибокий емоційний контакт. Соціальні мережі створюють “слабкі зв’язки”, що не забезпечують підтримки. Потребує вирішення питання причинно-наслідкового зв’язку: чи мережі провокують самотність, чи стають прихистком для вже самотніх людей. Також важливим є розрізнення впливу різних патернів користувацької активності на ґенезу почуття самотності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Фундаментальні праці М. Кастельса та Ш. Теркл ( “ Самі разом ” ) вказують на ілюзію компанії, яку дають технології. Емпіричні дослідження (Primack, Hunt) демонструють кореляцію між часом у мережі та соціальною ізоляцією. Вітчизняні науковці (О. Блинова, Л. Карамушка) фокусуються на кіберзалежності, проте аспект диференціації активності (пасивний скролінг проти діалогу) залишається недостатньо вивченим.
Постановка завдання. Метою є аналіз соціально-психологічних чинників, що перетворюють використання соцмереж на фактор ризику виникнення самотності. Завдання включають розкриття ролі соціального порівняння, впливу пасивного споживання контенту та визначення ролі синдрому FOMO.
Виклад основного матеріалу дослідження. Центральним механізмом, що провокує самотність, визначено теорію соціального порівняння. Користувачі порівнюють свій реальний побут з “ідеалізованими” профілями інших, що формує відчуття неповноцінності. Критично важливим є розрізнення типів активності: активне використання (комунікація) може знижувати самотність, тоді як пасивне (скролінг/lurking) споживає когнітивний ресурс і посилює відчуженість. Проаналізовано феномен FOMO (страх втрачених можливостей) та фаббінг, які руйнують якість офлайн-стосунків та заганяють користувача у дофамінову петлю тривожності. Гіпотеза заміщення підтверджує, що час онлайн витісняє живе спілкування, позбавляючи комунікацію невербальної складової. Розглянуто результати експериментів (The Happiness Research Institute, Пенсильванський університет), які доводять, що обмеження використання соцмереж (цифровий детокс або ліміт до 30 хв на день) достовірно знижує рівень депресії та самотності, сприяючи поверненню до реальних соціальних контактів.
Висновки. Соціальні мережі трансформують архітектуру стосунків. Кореляція між їх використанням та самотністю залежить від якості взаємодії: пасивне споживання є ключовим предиктором ізоляції. Феномени FOMO та фаббінг виступають каталізаторами відчуження. Перспективи подальших розвідок полягають у вивченні специфіки цифрової самотності в умовах війни та розробці програм цифрової гігієни.