Анотація
Актуальність теми дослідження. Головним завданням як основ, так і філософії фізики є аналіз і перебудова фізичних теорій, слід було б почати з характеристики фізичної теорії в найзагальніших термінах. На перший погляд, це завдання не є особливо важким. Насамперед, у фізичній теорії немає нічого, окрім математичного формалізму, забезпеченого фізичною інтерпретацією і здатного до співіснування з іншими теоріями і що може бути перевіреним експериментом. Це виглядає красиво і звучить досить просто, проте насправді є складною справою
Постановка проблеми. Що є припущеннями і теоремами цієї фізичної теорії, якщо вона береться за доведену, - це просто математичні теореми або щось ще?- Чи єдиним чином визначають формалізм фізичної теорії ключові формули, які ми хочемо систематизувати, або існують альтернативи, і якщо справа йде саме так, то чи еквівалентні вони в усіх відношеннях? Це лише деякі з безлічі питань, які ставить перед нами саме поняття фізичної теорії. Глибина і гострота кожного з них такі, що на багато з них не можна відповісти інакше, як фундаментальною статтею або навіть цілою книгою. Усе це підтверджує загальне правило: що є очевидним для практика науки, може бути проблематичним для її філософа. Оскільки ми не можемо займатися кожною можливою проблемою основ фізики і кожною філософською проблемою, пов’язаною з фізичними теоріями взагалі, ми виберемо для розгляду тільки деякі з них. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Рух від класичної фізики до сучасної відбувався внаслідок виникнення в класичній теорії низки парадоксів. Ця особливість характерна у відомій мірі для електромагнітної теорії Максвелла, теорія відносності Ейнштейна та ін.
Постановка завдання. Спробуємо розглянути ключові терміни фізичної теорії і показати роль математичної компоненти в її створенні.
Виклад основного матеріалу дослідження. У статті розглядаються деякі сучасні проблеми методології основ фізики, зокрема: чи містять математичні формалізми інтерпретації самих себе або ж їх необхідно доповнювати інтерпретаційними передбаченнями, і якщо так, то як ці передбачення формулювати; що описують фізичні теорії: фізичні системи чи лабораторні операції, чи те чи інше, чи ні те, ні інше; як слід вводити основні поняття теорії, шляхом посилань на вимірювальні операції, чи за допомогою чітких визначень, або ж аксіоматично; як відносяться між собою фізичні теорії; як теорія співвідноситься з експериментом: безпосередньо чи за допомогою додаткових теорій
Висновки. У сучасних філософських, математичних і природничо-наукових мовах під теорією розуміється не просто випадкова думка, а гіпотетикодедуктивна система, тобто безліч формул, що породжуються за допомогою логіки і математики групою початкових припущень. Через спільність деяких з цих початкових припущень, а також можливостей для перетворення, які надаються логікою і математикою, кожна теорія є деякою нескінченною множиною формул. Роль математики в сучасній науці подвійна: формування понять і обчислення. Немає поняття миттєвої швидкості без поняття похідної, немає закону руху без диференціальних або операторних рівнянь. Математичні поняття - це не лише зручні допоміжні засоби, вони є самою суттю фізичних ідей. І просте пророцтво майбутнього стану системи або вірогідності звершення тієї або іншої події було б неможливим без дедуктивної сили внутрішньо присутньої формалізму теорії. Ця дедуктивна сила настільки вражаюча, що ми часто прагнемо прирівнювати теоретичну фізику обчисленням, забуваючи про роль математиків в самому формуванні фізичних понять, формул і теорій