Анотація
Постановка проблеми. Цифрову культуру нерідко зводять до технологічної компетентності, тоді як її етичний і гуманістичний виміри залишаються недостатньо розробленими. Це зумовлює суперечність між технологічним прогресом і необхідністю збереження людської гідності, відповідальності та критичного мислення в цифровому середовищі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні дослідження технологічного розвитку та його впливу на людство представлені у працях Ю. Н. Харарі та Н. Бострома, які аналізують глобальні трансформації суспільства й ризики новітніх технологій. Філософське осмислення техніки ґрунтується на ідеях М. Гайдеггера, який концептуалізує техніку як спосіб розкриття реальності. В українській філософській думці гуманістичний вимір культури розвинуто у працях С. Кримського та В. Кебуладзе.
Постановка завдання. – формування цифрової культури в епоху цифрового гуманізму та визначення ролі людиноцентричних цінностей у цьому процесі.
Виклад основного матеріалу дослідження. Цифрову культуру інтерпретовано не лише як сукупність технічних навичок, а й як систему цінностей, етичних норм і моделей поведінки в цифровому просторі. Цифровий гуманізм постає концептуальною рамкою, що надає пріоритет людським цінностям у технологічному розвитку. Взаємозв’язок між цими поняттями розкривається через роль освіти у формуванні критичного мислення та відповідального використання цифрових технологій.
Висновки. Встановлено, що формування цифрової культури потребує комплексного підходу, який поєднує технологічну компетентність з етичною свідомістю та гуманістичними цінностями. Цифровий гуманізм є ключовим чинником забезпечення сталого й людиноцентричного розвитку цифрового суспільства.