Церква у віртуальному просторі: місія та форми проповіді в умовах постмодерну (на прикладі УПЦ КП)

Актуальність теми дослідження. Сучасне суспільство не даремно називають інформаційним. Людина ХХІ століття безліч своїх потреб задовольняє за допомогою інтернет-ресурсів, віртуальним засобам: покупки, дозвілля, спілкування тощо. Останнім часом в віртуальному світі у різних формах стає доступною і Церква. А тому вивчення специфіки виконання місії та форм проповіді церкви у віртуальному просторі є доволі актуальною.

Постановка проблеми. У статті автор робить спробу прорефлексувати над проблемою місії, візії та стратегії дії християнської Церкви в умовах віртуалізації життя її вірян. Чи повинна Церква бути присутньою в медіа та Інтернеті? Яка форма її присутності там є адекватною? Якою є роль Церкви на шляху плекання специфічного етосу українських медіа? Відповіді на ці питання і формують дослідницький інтерес автора розвідки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Авторка намагається ґрунтувати свої міркування на основі Святого Письма, документів ПЦУ щодо преси, телебачення та Інтернету, звернень релігійних лідерів цієї Церкви, конкретних прикладів присутності Церкви у медіа-просторі. Предметне поле викладу враховує роботи Филипчук С., Бабинська С., Завадська Ю., Карапінка М., Кулигіна О., а також іноземних видань, зокрема вартим уваги є інтернет-журнал “Heidelberg Journal of Religions on the Internet” цілий випуск якого було присвячено цій проблемі.

Виклад основного матеріалу дослідження. У всі часи, а надто в часи найбільших криз, Церква повинна постійно супроводжувати свою паству. Церкві варто промовляти до них зрозумілою їм мовою та через доступні для них засоби. В тому числі й ті, які найактивніше ними використовуються – інтернет-ресурси. Але раціональне використання новітніх засобів соціальної комунікації для багатьох зараз є проблемою, а для когось і хворобою; що електронна мережа та ЗМІ часто рясніють шкідливою, в ціннісному плані руйнівною інформацією

Висновки. Секуляризація, глобалізація та віртуалізація – попри популяризацію їх негативних проявів все ж є невідворотними й визначальними характеристиками сучасності. Кризові явища в суспільному житті країни вимагають від Церкви як соціального інституту з найвищим кредитом довіри громадян адекватної на них реакції. ПЦУ намагається відповідати часу та місії, а тому предстоятелі та духовенство активно забезпечує продуктивну присутність Церкви в медіа-просторі. Поряд з тим, потрібно пам’ятати про всі небезпеки, які приховує надмір та нераціональне використання новітніх технологій, особливо через відповідальність за довіру.