Філософський гуманізм Володимира Шинкарука

Актуальність теми дослідження. Володимир Шинкарук та його соратники добре усвідомлювали реальність небезпеки технократичного бачення майбутнього, де людство живе у технократичній утопії як у дійсності, мінімізувавши дію власних переконань, власної свободи, і намагалися з цією небезпекою постійно боротися. Сьогодні гуманістичні ідеї Володимира Шинкарука є актуальними та їх застосування робить можливим збереження і розвиток особистого та універсального життєсвітів.

Постановка проблеми. Поява різноманітних інтерпретацій філо-софії Володимира Шинкарука спричинена не лише текстами класика сучасної української філософії та фактами з історії розвитку філософської думки в України у другій половині XX століття, а й боротьбою різних наративів, що вже існують або пропонуються філософами для розповіді про долю філософії у Києві за радянських та пострадянських часів. Різні інтерпретації історії філософії в Україні у другій половині XX століття спричинюють до появи різного бачення перспектив розвитку філософської думки сьогодні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дискусія про ідентичність філософії Володимира Шинкарука та його “персоналістичний гуманізм” виникла на початку 2000-х років у зв’язку з публікацією В. Г. Табачковським ряду статей та розділів у книгах, що були присвячені інтерпретації постаті В. Шинкарука як основоположника київської світоглядно-антропологічної школи. У дискусії, що постала у 2003 році та фактично не завершена до сьогодні, виявилися різні підходи до самого феномену філософії, що існувала за умов радянського режиму, до смислу та значення філософських ідей В. Шинкарука. Багато у чому такі суперечності зумовлені відсутністю комплексного аналізу філософських ідей В. Шинкарука у їх окремішності та специфічності.

Постановка завдання. Метою статті є критичний аналіз особ-ливостей гуманізму Володимира Шинкарука.

Виклад основного матеріалу дослідження. У межах марксизму антропологізація та гуманізація відбувалася або під впливом ідей раннього Маркса або з огляду на соціальні зміни. Для філософії Володимира Шинкарука було характерне останнє. Запропонована філософська концепція творчої науково-технічної праці виявилася плідною в часи постіндустріального суспільства. Доведено, що Володимир Шинкарук бачив антропологічні засади гуманізму в особистому прагненні до майбутнього. Це прагнення забезпечувало прийняття цінностей та пришвидшувало прогрес у науці, але також могло стати причиною для утопізму.

Висновки. Науково-технічна революція сприяла підвищенню об’єктивних вимог до гуманістичності особистого світогляду. Засновуючись на цьому, Володимир Шинкарук запропонував концепцію гуманізму, що базувалася на ідеї швидкого торжества науково-технічної творчості як основного різновиду праці у суспільстві знань та високих технологій. Додатковою основою для гуманізму була спрямованість екзистенції до майбутнього та залежність діяльності особистості від світоглядного образу майбутнього.