Діалог між ПЦУ та УПЦ — початок шляху до єднання двох українських православних церков

Актуальність теми дослідження. Після першого періоду унезалежнення православних в Україні, що розпочався в 2018-2019 рр. Стало зрозумілим, що дві українські православні церкви — ПЦУ та УПЦ, продовжують іти до своєї незалежності кожна своїм шляхом. Якщо ПЦУ зміцнювала свій автокефальний статус то УПЦ, яка свого часу практично проігнорувала участь у Об’єднавчому соборі 2018 р., почала свій рух до унезалежнення від Московського патріархату з проведення Собору своєї церкви 27 травня 2022 р. Відсутність синхронності у діях цих двох церков, неоднорідність УПЦ у її ставленні до питання автокефалії та змагальність між ПЦУ та УПЦ актуалізують безпосередній діалог між ними. На веденні його останнім часом почав наполягати і Вселенський патріархат. Організація і ведення цього діалогу і складають актуальність даного дослідження.

Постановка проблеми. Рух двох церков до автокефалії або до її подальшого зміцнення не може сам собою привести до утворення в Україні єдиної помісної Православної Церкви, що базувалася б на Томосі отриманому від Вселенського патріархату у 2018-2019 рр. Нагальною потребою цього об’єднання стає безпосередній діалог між цими церквами за участі Константинопольського патріархату.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Обрана тематика знаходиться в центрі уваги як світських, так і конфесійних дослідників. Вона суттєво актуалізується в контексті російсько-української війни, намагання Московського патріархату розколоти світове православ’я за ознакою його ставлення до ситуації у православному середовищі України, а також пошуку пропозицій до організації діалогу між ПЦУ та УПЦ. Серед світських дослідників цих проблем слід відмітити І. Богачевську, О. Бродецького, В. Бондаренка, О. Сагана, Л. Филипович, Г. Целковського, Ю. Чорноморця, а також релігійних публіцистів Т. Деркач, Л. Самохвалову, К. Щоткіну, та ін. Церковні дослідники Кирило Говорун, архимандрит; Андрій Кураєв, диякон; Сільвестр Стойчев, архієпископ; Євстратій Зоря, митрополит; Климент Вечеря, митрополит; М. Митрохін, С. Чапнін, К. Лученко, Еммануїл Адамакіс; Елпідофор Ламбридіадіс та ін також опублікували чимало матеріалів, що стосуються обраної теми.

Постановка завдання. Напрацювання концептуальної моделі об’єднання двох українських православних церков на основі наданого Томосу, що влаштувала б обидві церкви.

Виклад основного матеріалу. Спираючись на основні досягнення вчених у питанні об’єднання ПЦУ та УПЦ, з урахуванням розбіжностей у їхніх позиціях та установок священноначалля Вселенського патріархату, сформулювати реалістичну модель поєднання інтересів двох українських православних церков в Єдину помісну православну церкву.

Висновки. Тільки об’єднання усіх православних в Україні буде означати завершення більш як сорокарічного періоду існування конфліктів між православними юрисдикціями та формування здатності протистояти православних українців деструктивним діям Московського патріархату в Україні.