Актуальність теми дослідження.  Актуальність визначена необхідністю теоретичного і практичного осмислення сучасних меморіальних війн (переписування історії, “жонглювання історичними фактами” і та ін.) в значенні боротьби за пам'ять. Філософське осмислення сутності, що її відображено в понятті “пам'ять”, в структурі цього феномена — все це визначає теоретичну значущість нашої статті. У практичному значенні актуальність нашої статті пов’язана з потребами ефективної діяльності, яка вимагає інструментів і зовнішніх вимірників, технологій і загального систематизованого знання щодо несвідомого (рефлексів, інстинктів, спонукань), архетипологічного, в набутті рухових навичок для реалізації цілей особистості в  умовах навколишнього середовища, що постійно змінюються.

Постановка проблеми. У проблемному полі вважаємо за необхідне досліджувати механізми архетипологічного блоку пам’яті в діяльності людини, в порівняльному аналізі підходів К. Г. Юнга, Г.С Попова та сучасних гуманітарних досліджень на основі філософського принципу об'єктивності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Постнекласична раціональність повертається до проблем філософського осмислення майбутнього людини, діалектичної єдності пам’яті та свідомості в практичній, пізнавальній та комунікативній діяльності людини, колективу, суспільства, людства. Тому значуще місце у розв’язанні проблеми структури та механізмів архетипологічного блоку пам’яті мають дослідження “філософією минулого” Ф. Ланга, Ш. Хенке, Г. Кранца і ін., що вказує, що з моменту народження людська доля вже є остаточно визначеною, її майбутнє передпризначене й непорушне;  долеаналітичного підходу Л. Сонді, М. Ахтніха та ін.; аналітичні дослідження теорії архетипології як “археології культури людства” Г. Зільберера, К. Г. Юнга, Г. C. Попова та інших філософів і дослідників майбутнього людини.

Постановка завдання. Необхідність осмислення структури та механізмів архетипологічного блоку пам’яті в процесі діяльності мають як теоретичну, так і практичну актуальність. У ХХІ столітті спостерігається динамічне зростання інтересу до досліджень, спрямованих на виявлення індивідуальних і групових, ситуативних і психологічних, біологічних і соціальних, особистісних і суспільних чинників пізнавальної діяльності. Однак відкритими залишаються питання принципів функціонування механізмів архетипологічного блоку та, відповідно, того, як керуватися такими принципами в процесі розв’язання завдань набуття навичок, самонавчання, підвищення кваліфікації тощо в сучасних умовах, що динамічно змінюються, у швидкоплинних змінах навколишнього середовища, – все це свідчить про актуальність дослідження механізмів архетипологічного блоку пам’яті в контексті практичної діяльності людини. У нашій науковій розвідці ми сфокусувалися на проблематиці архетипологічного блоку пам’яті, його механізмів та логіки їх спрацьовування, в центральних процесах діяльності, в цілепокладанні і процесі орієнтування в майбутньому людини.

Виклад основного матеріалу. Актуалізує і гостро ставить питання про майбутнє (яким воно буде, як до нього готуватися і які навички будуть потрібні) сучасна ситуація, пов'язана з необхідністю усунення наслідків світової пандемії і переустрою системи професійної діяльності, “що йде геть” з фізичного буття в світ соціальних мереж, інтернет-платформ, гаджетів і електронних протезів — в світ гіперреальності і віртуальності, який розширюється. Здійснено філософське осмислення структури архетипологічного блоку пам'яті в порівняльному аналізі загального і різного в підходах К. Г. Юнга і Г. С. Попова, в їхніх теоріях, що описують сутність поняття “архетип” і його евристику в контексті майбутнього людини та відображають закономірності психічного в становленні і самореалізації особистості в суспільстві, і теорії Г. С. Попова про архетипи як про конструкт формування лінії майбутнього в діяльності.

Висновки. Викладені ключові позиції, по-перше, репрезентують  аналіз систем поглядів К. Г. Юнга про архетипи як спадщину “археології” світової культури та історії, чий спадок особистість може використовувати для самореалізації в суспільстві, і теорії Г. С. Попова про архетипи як про конструкт формування лінії майбутнього, в діяльнісному вимірі. Система поглядів Юнга не протирічить багатьом положенням теорії Г. С. Попова; вони обидва вказують на принцип керованої об'єктивності з метою розрішення протиріччя дуальності і конфліктів (що є основою сутності архетипу). По-друге, на відміну від К. Г. Юнга, Г. С. Попову вдалося представити філософське осмислення природи архетипу, його будови, надати логічну модель і критерії архетипу як механізму пам'яті людини (як-то: фігура; символьна складова; методологічна складова; географічна складова; стратегічно-тактична складова; ієрархічна складова). По-третє, Г. С. Попов, вивчаючи логіку реалізації майбутнього особистості при перетворенні її на героя, емпірично описав теоретичну модель “архетипологічний ряд”, який виступає логічним орієнтиром прагнень людини при побудові бажаного майбутнього (зміст “архетипологічного ряду”: 1) статусна фігура; 2) фігура сценарію; 3) фігура стану; 4) правитель; 5) авторитет; 6) герой). Відповідно, по-четверте, згідно з теоретичною моделлю Г. Попова, базовою категорією управління майбутнім при цьому виступає “навичка”, оскільки у кожного архетипу в ієрархії існує ключова навичка, яку необхідно опанувати досконало, щоб перейти на наступний рівень.

Ключові слова: архетип, архетипологічний блок, майбутнє людини, феноменологія пам'яті, культура пам'яті, середовище пам’яті.

 

Список використаних джерел:

  1. Jung, Carl Gustav 1990. ‘Analytical Psychology: Its Theory and Practice. The Tavistock Lectures’, Princeton University Press, 265 p.
  2. Jung, Carl Gustav 2009. ‘The Red Book: Liber Novus’, expertly edited by the historian Sonu Shamdasani (intr.), L.: Philemon Series & W.W. Norton & Co.
  3. Lang, Fritz 1929. ‘Crime as Destiny’, Stuttgart: Keller & Sohns, 127 p.
  4. Silberer, G 2009. ‘Probleme der Mystic und ihrer Symbolik’, Tübingen: Kraf, 149 s.
  5. Szondi, L ‘Ich—Analyse. Die Grundlage zur Vereinigung der Tiefenpsychologie’, Teil 1, Bern: Hans Huber, 385 s.
  6. Szondi, L 1944. ‘ Wahl in Liebe, Freundschaft, Beruf, Krankheit und Tod. Erbbiologische und psychohygienische Probleme’, Basel: Benno Schwabe, 520 s.
  7. Лепський, МА 2013. ‘Методологічні виклики визначення поняття “соціальний розвиток”’, Культурологічний вісник. Науково—теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини, Вип. 31, Запоріжжя, с. 73—79.
  8. Попов, ГС 1951. ‘Феноменология памяти: основные методологические подходы к исследованию памяти человека. Рукопис’. Архив НИИ Памяти – Архив НИИП (НИИ Памяти) Ф. 3 (Фонд "Наследие академика Г. Попова" г. Вена 1940). Оп. 2, Д. 1. Фк.1—6. с. 76—90.
  9. Элленбергер, Г 2018. ‘Философия природы и романтическая философия. Открытие бессознательного: История и эволюция динамической психиатрии’, в Т. 1. От первобытных времён до психологического анализа, М.: Академический проект, 550 с.
  10. Юнг, КГ 2013. ‘Об энергетике души’. Серия: Психологические технологи, М.: Академический проект, 280 с.