Актуальність дослідження. Очевидність інституційної кризи в освіті стає незаперечною в умовах глобалізованої соціальності, яка формується завдяки технічній сингулярності, віртуалізації реальності, мережевої комунікації, діджиталізаціїі т.д. з врахуванням світової пандемії та запроваджених карантинних заходів. Відбуваються практично неконтрольовані зміни, що формують “іншу” новітню модель освіту, як з точки зору функціонування соціального інституту так і в контексті системи забезпечення її якості.

Постановка проблеми. Поліфункціональність процесу забезпечення якості вищої освіти потребує гармонізації організаційно-управлінських, соціально-культурних, економічно-правових, морально-етичних складових освітньої інституції в умовах глобальної соціальної еволюції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інституційні засади трансформації та модернізації вищої освіти в Україні розглядалися в роботах: В. Андрущенко, О. Кукліна, С. Куцепал, В. Шамрай, С. Щубло і т.д.. Серед вітчизняних досліджень проблематики забезпечення якості вищої освіти виділяються роботи І. Бабіна, А. Василюк, М. Дей, Д. Ільницького, С. Калашнікової. Г. Клімової, В. Рябченка та інших. Теоретичні та практичні питання інституціоналізму та неоінституціоналізму представлені в роботах відомих вчених: Д. Белла, О. Вільмсон, Дж. Гелберта, Д. Нор-та, Дж. Салмі, Дж. Ходжсона  та ін..

Постановка завдання. Розглянути систему забезпечення якості вищої освіти як складову освітньої інституції, що потребує переосмислення ціннісних орієнтирів, традиційних епістемологічних практик (наприклад, співвідношення понять «інформація-знання»), принципів управління, ефективності рівневокритеріального оцінювання, глобальних небезпек та можливостей.

Виклад основного матеріалу. Теорія інституціоналізму, характерна для мультидисциплінарних досліджень, дозволяє розглянути освітню інституцію в її прямій та дотичній, або ж прихованій,  взаємодії з іншими соціальними інститутами, виявити внутрішні суперечності, пояснити природу виникнення нових явищ. Сконцентровано увагу саме на осмисленні ризиків та перспектив існування інституту забезпечення якості вищої освіти з метою мінімізації та запобігання непередбачених результатів та наслідків.

Висновки. Результативний процес забезпечення якості вищої освіти можливий не лише за рахунок інституційного перезавантаження, а й еволюціонування вищої освіти під впливом соціальних змін.

Ключові слова: інституціоналізм, вища, освіта, глобалізація, система забезпечення якості освіти, освітня інституція.

 

Список використаних джерел:

  1. Василюк, А., Танась, М., 2013. ‘Педагогічний словник-лексикон (українсько-англо-польський)’, Вид. 2-ге, уточ. й доп., Ніжин : Вид. ПП Лисенко М., 224 c.
  2. Верховна рада України, 2014. ‘Закон України “Про вищу освіту”’. Доступно : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 [Дата звернення 20 Квітня 2020].
  3. Вощевська, ОВ., 2014. ‘Акредитація вищих навчальних закладів США’, Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України, Серія Педагогіка, психологія, філософія, Вип. 199, Ч. 2., С. 55-59.
  4. Зима, ІЯ., 2019. ‘Світові та національні інститути розвитку вищої освіти України’, Інвестиції : практика та досвід, № 3, С. 134–137.
  5. Ільницький, ДО., 2015. ‘Інституційна модель забезпечення якості вищої освіти США’, Теоретичні та практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності, Випуск 2(12), Том 1, С. 37-53.
  6. Каленюк, ІС., Куклін, ОВ., 2019. ‘Економічні ризики розвитку вищої освіти в Україні’, Економічна наука, № 3, С. 52–55.
  7. Каленюк, ІС., Куклін, ОВ., 2015. ‘Сучасні ризики  розвитку вищої освіти в Україні’, Економіка України, № 2 (639), С. 70–83.
  8. Клімова, ГП., 2016. ‘Якість вищої освіти : європейський вимір’, Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», № 1 (28), С. 203-209.
  9. Куцепал, СВ., 2014. ‘Трансформація інституту освіти у сучасному інтелектуальному дискурсі’, Науковий вісник. Серія «Філософія», № 43, Харків : ХНПУ, С. 3-14.
  10. Норт, ДК., 1997. ‘Институты, институциональные изменения и функционирование экономики’, М. : Фонд экономической книги «Начала», 180 с.
  11. Рябченко, ВІ., 2019. ‘Демократизація соціального середовища закладу вищої освіти як передумова розвитку особистісного потенціалу суб’єктів його діяльності’, Освітній дискурс : збірник наукових праць,. № 18 (11-12), С. 7-24.
  12. Освітній процес в КПІ імені Ігоря Сікорського, 2006. ‘Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти’, К. : Ленвіт, 35 с.
  13. Шампрай, В., 2015. ‘Інституційна криза освіти : соціокультурні виклики сучасності’, Філософія освіти, №1(16), С. 89-104.
  14. Щубло, СА., 2012. ‘Інституційні ризики вищої педагогічної освіти’, Український соціум, №4 (43), С. 185-196.
  15. Hodgson, GM., 2006. ‘What are institutions?’, Journal of Economic Issues, vol. 40 no.1, P. 2–4.
  16. Salmi, J., 2007. ‘The challenge of establishing world-class universities’. Available at : https://www.academia.edu/4288932/The_Challenge_of_Establishing_World_Class_Universities#:~:text=The%20Challenge%20of%20Establishing%20World%2DClass%20Universities%20Jamil%20Salmi1%20%E2%80%9CI,matter%20of%20life%20and%20death. [Accessed 17 April 2020].
  17. Lowndes, V., 2010. ‘The Institutional Approach. У Marsh, D.; Stoker, G.’, Theories and Methods in Political Science, Basingstoke : Palgrave, P. 65.