Актуальність теми дослідження. Сьогодення ставить перед національною системою професійної освіти серйозні виклики, які спрямовані на її інтеграцію з ринком праці, створення оптимальних умов та дієвих механізмів забезпечення державно-громадського управління та партнерства, прозорості й публічності прийняття та виконання управлінських рішень. Урахування означеного кола чинників в організації діяльності освітніх установ усіх рівнів є актуальним питанням забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Постановка проблеми. Ключовими завданнями розбудови та функціонування закладів професійної (професійно-технічної) освіти є максимальне урахування потреб та очікувань ключових стейкхолдерів, здійснення низки заходів, спрямованих на гарантування постійного та послідовного підвищення якості освіти, сприяння розвитку культури формування якості освіти. Це вимагає впровадження цілісної системи забезпечення якості освіти, моніторингу якості освіти та освітньої діяльності, залучення до проведення моніторингових досліджень висококваліфікованих фахівців. Особливої актуальності набувають питання перегляду підходів, методів, форм та змісту навчання, запровадження гнучких моделей організації освітнього процесу, підвищення уваги до варіативної складової у структурі комплексу освітніх компонентів, яка реалізується у спецкурсах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність окресленої проблеми підтверджується дослідженнями відомих науковців В. Кременя, О. Савченко, В. Зайчука, О. Локшиної, Т. Лукіної, О. Ляшенка, спрямованих на аналіз методологічних проблем якості освіти, працями Г. Єльникової, З. Рябової, О. Боднар, Г. Аннєнкової у сфері методології моніторингу, впровадження кваліметричних моделей та самоекспертизи освітнього середовища. Вагомий внесок в обґрунтування закономірностей, принципів, змісту, сучасних тенденцій у підвищенні кваліфікації педагогічних працівників зроблено вітчизняними вченими, зокрема  В. Олійником, В. Сидоренко, В. Масловим.

Постановка завдання. Розкрити зміст та структуру, особливості упровадження спецкурсу “Моніторинг якості освіти в контексті взаємодії зі стейкхолдерами”; представити узагальнені аналітичні дані за результатами діагностики засвоєння спецкурсу під час його апробації на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників ЗП(ПТ)О.

Виклад основного матеріалу.  Унікальність програми спецкурсу “Моніторинг якості освіти в контексті взаємодії зі стейкхолдерами” полягає в урахуванні галузевого контексту та фактичних результатів моніторингових досліджень якості підвищення кваліфікації фахівців професійної (професійно-технічної) освіти у Білоцерківському інституті неперервної професійної освіти. У статті розглянуто мету, завдання, андрагогічні принципи побудови програми спецкурсу. Ґрунтовно описано зміст, логіку спецкурсу, яка відображає рух від аналізу понять якості освіти, якості освітньої діяльності, освітнього моніторингу та моніторингу якості підвищення кваліфікації, до практико-орієнтованих питань організації моніторингових досліджень якості освіти та освітніх послуг у контексті взаємодії зі стейкхолдерами. Представлено узагальнені показники за результатами діагностики слухачів курсів підвищення кваліфікації під час апробації спецкурсу “Моніторинг якості освіти в контексті взаємодії зі стейкхолдерами”.

Висновки. Розроблений і апробований авторський спецкурс “Моніторинг якості освіти в контексті взаємодії зі стейкхолдерами” розглядається як педагогічна умова моніторингу якості підвищення кваліфікації фахівців у галузі професійної (професійно-технічної) освіти. Представлені узагальнені аналітичні дані за результатами діагностики засвоєння спецкурсу під час його апробації на курсах підвищення кваліфікації доводять певний рівень ефективності у сприянні розвитку компетент-ностей в проведенні моніто-рингових досліджень управлінської та/або власної професійної діяльності (як засобу рефлексивної діяльності) педагогічного працівника ЗП(ПТ)О.

Ключові слова: якість освіти, моніторинг, підвищення кваліфікації,  спецкурc, стейкхолдер.

 

Список використаних джерел:

  1. Верховна Рада України, 2017. ‘Закон України “Про освіту” від 05.09.2017 № 2145-VIII’, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 38-39, ст. 380.
  2. Денисова, АВ., 2019. ‘Використання методу експертних оцінок у системі моніторингу якості підвищення кваліфікації фахівців галузі професійної освіти’, Імідж педагога, № 5 (188), с. 39-43. Доступно: <http://isp.poippo.pl.ua/article/view/176348> [Дата звернення 01 Травень 2020].
  3. Денисова, АВ., 2020. ‘Робоча навчальна програма спецкурсу “Моніторинг якості освіти в контексті взаємодії зі стейкхолдерами”’, 27 с. Доступно: <http://lib.iitta.gov.ua/720063/> [Дата звернення 01 Травень 2020].
  4. Сидоренко, ВВ., (ред.), 2019. ‘Положення про організацію освітнього процесу у Білоцерківському інституті неперервної професійної освіти’, Київ: Агроосвіта, 56 с.
  5. Сидоренко, ВВ., 2018. ‘Акмепрофесіогенез педагога нової української школи в суспільстві знань’, Освітологія, № 7, с. 38-43. Доступно: <http://osvitologia.kubg.edu.ua/images/2018/7/7.pdf> [Дата звернення 01 Травень 2020].
  6. Фіцула, ММ., 2014. ‘Педагогіка вищої школи’. Навчальний посібник, 2-е вид., доп., Київ: Академвидав, 456 с.