Актуальність теми дослідження. Тенденції сучасного суспільства в соціальному, культурному, економічному, політичному планах спричинили утворення полікультурного соціуму – простору, в якому проживають і навчаються представники різної етнолінгвістичної, релігійної та соціально-економічної приналежності.

Постановка проблеми. Серед духовно-моральних цінностей особистості школяра особливе місце посідає виховання громадянина, який володіє толерантним світоглядом, здатний до міжкультурного, міжконфесійного діалогу і взаєморозуміння з представниками інших народів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наукових пошуках, проблема формування толерантної особистості в умовах полікультурного суспільства розглядається з позицій полікультурної освіти і виховання (П. Кендзьор, Г. Філіпчук, С. Ньєто (S. Nieto), С. Шехтер (S. Schechter)), виховання толерантних відносин (В. Бойченко, Л. Гончаренко, В. Заслуженюк, В. Кучер), формування ставлення школярів до толерантності як до суспільно значущої цінності (М. Бекоєва, А. Капська, Г. Розлуцька). Однак, проблема виховання школярів в умовах полікультурного суспільства не знайшла належного відображення у психолого-педагогічних дослідженнях.

Виклад основного матеріалу. Розкрити особливості виховання толерантності школярів в умовах полікультурного суспільства.

Виклад основного матеріалу. Розглянуто полікультурне виховання як процес створення умов для формування у школярів світоглядної установки на конструктивну співпрацю шляхом залучення до етнічної, рідної та світової культур, розвиток на цій основі планетарної свідомості, формування готовності і вміння жити в багатонаціональному суспільстві. Процес виховання толерантності школярів в умовах полікультурного освітнього середовища розглянуто в трьох аспектах: оволодіння певною філософією толерантності як цінністю; культура толерантної свідомості; ставлення до відповідної дійсності, що втілюється в реальній поведінці. Умовами ефективності виховання толерантності школярів в умовах полікультурного суспільства визначено: багатокультурний зміст навчально-виховного процесу; організація толерантного середовища, що забезпечує толерантну взаємодію суб’єктів освітнього процесу; використання інтерактивних, особистісно-орієнтованих, рефлексивних і діалогових технологій, спрямованих на розвиток толерантних якостей школярів; розвинені толерантні якості особистості педагога та його компетентність в питанні виховання толерантності.

Висновки. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку суспільства вирішення проблеми виховання толерантності школярів в умовах полікультурності може бути досягнута лише у взаємодії сім’ї, освітніх установ, суспільства і держави.

Ключові слова: толерантність, виховання, полікультурне виховання та освіта, школярі, навчальні заклади.

 

Список використаних джерел:

  1. Бабчук, ОГ., 2012, ‘Толерантність в особистісному вимірі’, Наука і освіта, № 6, С. 17–21.
  2. Бессараб, Н., 2019, ‘Педагогічні умови виховання міжкультурної толерантності молодших школярів’, Нова педагогічна думка, № 3, C. 114–118.
  3. Братченко, СЛ., 2003, ‘Психологические основания исследования толерантности в образовании’, Педагогика развития: ключевые компетентности и их становление, № 15, С. 104–117.
  4. Иоффе, АН., 2009, ‘Воспитание толерантности и уважения к культурному многообразию’, Преподавание истории в школе, № 4, С. 22–27.
  5. Кендзьор, ПІ., 2014, ‘Толерантність як ціннісна складова полікультурної компетентності особистості школяра’, Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді, № 18 (1), С. 306–315.
  6. Коваленко, АБ., Федосєєва, ІВ., 2014, ‘Психологія розвитку толерантності підлітка : монографія’, Переяслав-Хмельницький : СКД.
  7. Кабінет Міністрів України 2018. ‘Постанова “Про затвердження Державного стандарту початкової освіти” № 87 від 21 лютого 2018’,. Доступно: <https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-derzhavnogo-standartu-pochatkovoyi-osviti> [Дата зверення 21 лютий 2020].
  8. Указ Президента України, 2013. ‘Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року № 344/2013 від 25 червня 2013 року’. Доступно: < https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/344/2013> [Дата зверення 21 лютий 2020].
  9. Відомості Верховної Ради України 2017, ‘Закон України “Про освіту”, № 2145-VІІІ’, 38–39, 5.
  10. Сакалюк, О., 2011, ‘Феномен толерантності в контексті полікультурної освіти’, Наука і освіта, № 3, c. 79–82.
  11. Таргоній, О., 2019, ‘Феномен “толерантність” у психологічних та педагогічних дослідженнях: теоретичні аспекти визначення сутності’, Освітній простір України, № 11, c. 208–214.
  12. Філіпчук, ГГ., 2009, ‘Глобалізація і етнокультурні цінності української культури’, Вісник Мелітопольського педагогічного університету, № 2, c. 25–29.
  13. Banks, JA., Banks, CA., 2003. ‘Multicultural education. Issues and Perspectives’, New York : MacMillan.
  14. Nieto, S., 2000. ‘Affirming diversity: The sociopolitical context of multicultural education’, New York : Longman.
  15. Schechter, S., Cummins, J., 2003. ‘Multilingual education in practice: using diversity as a resource’, Portsmouth, NH : Heinemann.
  16. Slitter, C., 2001. ‘Culture, difference and power’, New York : Teachers College Press.