Актуальність теми дослідження. Триваюча проблема соціальної нерівності потребує розгляду та пошуку шляхів вирішення. Важливо аналізувати ідеології, що намагаються подолати нерівність, на предмет дотримання загальних цінностей у своїх моральних установках, а також спрямованість на загальне суспільне благо. Метод Рейнхольда Нібура полягає в аналізі етики бідних через розгляд ідеології марксизму як ідеології бідного та робітничого класу.

Постановка проблеми. Технологічний прогрес не вирішує соціальні проблеми, а у деяких випадках посилює їх. Це відбувається через недоліки світової капіталістичної моделі, які полягають у нерівномірному розподілі привілеїв. Через це привілейований клас отримує всі здобутки прогресу та покращує своє життя, а бідні не мають доступу ні до технологій, ні до привілеїв. Через це зростає соціальна напруженість та з’являються передумови класових конфліктів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Етику бідних та бідності аналізували теологи, філософи, суспільні діячі та економісти. Серед них Густаво Гутьєррес, Іван Петрелла, Дарон Аджемоглу, Абхіджіт Банерджі, Юваль Ной Харарі, Дітріх Хайнц, Вільям Джеймс, Дуглас Макінтош та інші.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз марксизму як етики бідних з точки зору християнського реалізму Рейнхольда Нібура.

Виклад основного матеріалу. У статті розглянуто історичні передумови відносин між бідними та багатими представниками суспільства. Описано вплив капіталістичного суспільного ладу на посилення нерівності між багатими і бідними. Зазначено, що суспільні відносини пролетарі розглядають з позиції конфлікту класів. Описано, що ідеалістичний шлях до встановлення рівності полягає у марксистській ідеї світової революції та знищенні класів. Підкреслено, що деструктивний характер марксистського ідеалізму полягає у руйнації суспільства. Продемонстровано, що в основі ідей пролетарів лежать заздрість і бажання помсти, а не моральні цінності.

Висновки. З’ясовано, що Рейнхольд Нібур вважав марксизм ідеологією бідних, а соціалістів та комуністів – політичними представниками незаможного класу. Встановлено, що світоглядною етичною позицією пролетарів є соціальний ідеалізм та моральний цинізм. Визначено, що моральний цинізм проявляється у відкиданні етичних здобутків суспільства, у тому числі національних ідей. З’ясовано, що надії на побудову ідеального суспільства після світової революції є релігійними по своїй природі. Встановлено, що попри точний опис проблем суспільства, ідеї марксистів не можуть бути втіленими у життя через сентиментальні спекуляції на мріях знедолених та через деструктивне відношення до всієї світової системи.

Ключові слова: економічна нерівність, нерівність привілеїв, етика бідних, марксизм, соціалізм, християнський реалізм, Рейнхольд Нібур.

 

Список використаних джерел:

  1. Liebknecht, W., 1899. ‘No Compromise – No Political Trading. Part 2’. Avaiable at : <https://www.marxists.org/archive/liebknecht-w/1899/nocomp/nocomp2.htm> [Accessed 9 April 2020].
  2. Niebuhr, R., 1960. ‘Moral Man and Immoral Society’, New York : Charles Scribner’s Sons.
  3. Niebuhr, R., 2011. ‘The Children of Light and the Children of Darkness: a vindication of democracy and a critique of its traditional defense’, Chicago : The University of Chicago Press.
  4. Маркс, К., 1926. ‘До критики політичної економії’, Харків : Державне видавництво України, 198 с. Режим доступу : <https://vpered.wordpress.com/2013/12/23/karl-marx-zur-kritik-der-politischen-okonomie/> [Дата звернення 9 квітня 2020].