Виберіть свою мову

автор: Губська Г.В.


Актуальність дослідження. Віртуальна реальність спричинила певну послідовність соціально-культурних змін, які не залишили без уваги й освітній вимір людського існування. Процеси віртуалізації освітнього простору пов’язані з множиною вже визначених чинників та можуть бути ефективно реалізовані в міжнародній освітній діяльності лише в певних умовах. Тому ретроспективний аналіз даної множини чинників та умов дозволить оптимізувати міжнародну освітню діяльність засобами віртуальної реальності, як такої що існує в межах діючої реальності, що її продукує.

Постановка проблеми. Феномен віртуальності проектує чи то програмує реальність, перетворюючи одну реальність на іншу та провокує появу віртуальної сутності реальності. Тобто з’являється, так би мовити, віртуальний перехід, який віртуалізує освітній простір та сприяє еволюціонуванню освітніх процесів в міжнародному контексті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглядаючи питання віртуалізації сучасної освітньої системи, ми спиралися на дослідження представлені в роботах таких вітчизняних дослідників: В. Бикова, О. Гриб’юк, О. Дзьобань, О. Кивлюк, Д. Коломієць, А. Кравченко, А. Кудіна, І. Чайки, В. Штанько тощо. Філософські аспекти віртуалізації соціальних, культурних, освітніх процесів висвітлено в роботах: В. Афанасьєвої, Т. Бачаро-вої, М. Маразіної, В. Слюсарева, К. Таратути, М. Хейма, А. Шипіцина та інших.

Постановка завдання. Здійснити ретроспективний аналіз поняття та явища “віртуальний освітній простір” в процесі ефективного використання інформаційно-комунікаційних систем і технологій як освітнього засобу та конкретизації напрямів реалізації міжнародної освітньої діяльності в українському контексті.

Виклад основного матеріалу. Ретроспективний аналіз поняття та явища “віртуальний освітній простір” виявив необхідність розробки теоретичної моделі використання віртуального освітнього середовища, визначення шляхів його ефективного застосування, де реалізація міжнародної освітньої діяльності не є винятком. Поряд з цим віртуалізація освітнього середовища спричиняє і певний ряд загроз щодо ризиків функціонування в умовах реального соціуму та самоідентичності особистості в наслідок, так би мовити, віртуальних переходів з однієї віртуальної реальності в іншу та існуванні в реальній дійсності.

Висновки. Феномен віртуальної реальності, що призвів до появи віртуального освітнього простору, потребує подальшого дослідження з точки зору не тільки філософії освіти, антропології, технократії, а і теорії управління в освіті. Існує певна суперечність між науковими знаннями про віртуальний освітній простір та процесом його впровадження в освітню практику, тому при певних умовах віртуалізація освітнього простору сприятиме реалізації міжнародної освітньої діяльності.

Ключові слова: міжнародна освітня діяльність, віртуалізація, віртуальний освітній простір, освіта, інформаційно-комунікаційні системи та технології.

 

Список використаних джерел:

  1. Афанасьева, ВВ., 2005. ‘Тотальность виртуального’, Саратов : изд-во "Научная книга", 103 с.
  2. Биков, ВЮ., 2008. ‘Моделі організаційних систем відкритої освіти: монографія’, К. : Атака, 684 с.
  3. Бочарова, ТН., 2015. ‘Интернет-форумы как социально-культурный феномен: проблема конструирования виртуальной реальности: автореф. дис. ... канд. социол. наук’, Хабаровск, 24 с.
  4. Гриб’юк, ОО., 2013. ‘Віртуальне освітнє середовище як інноваційний ресурс для навчання і дослідницької діяльності студентів’, Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція «Віртуальний освітній простір: психологічні проблеми» Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН Укрїни, м. Київ, Україна. Доступно: <http://www.psytir.org.ua/Tezy/2013_05/2013_05_20.h...> [Дата звернення 9 Січня 2019].
  5. Кивлюк, О., 2012. ‘Віртуалізація освітнього простору як прагматичний складник розвитку інформаційної педагогіки’, Вища освіта України, № 1, С. 25-30.
  6. Кивлюк, ОП., 2011. ‘Інформаційна педагогіка : філософія, теорія, практика : монографія’, К. : Видавництво УАН ВІР, 336 с.
  7. Коломієць, ДВ., 2016. ‘Філософський аналіз проблеми віртуалізації освітнього простору’, Грані, 19(7), C. 58-63. https://doi.org/https://doi.org/10.15421/171634.
  8. Кравченко, АА., 2012. ‘Освіта як вітальний процес «навчання мислити»’, Нова парадигма. Філософія. Політологія. Соціологія : журн. наук. пр., М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, Вип. 107, Київ, С. 36- 43.
  9. Кудін, АП., 2015. ‘Загальноунірерситетський проект “Електронна педагогіка”’, Європейські педагогічні студії, Вип. 5-6, С. 64-77.
  10. Муртазина, МШ., 2009. ‘Образование и виртуальная культура’, Вестник ЧитГУ, № 3 (54), Чита : ЧитГУ, С. 213–217.
  11. Слюсарев, ВВ., 2017. ‘Виртуальная наркомания в информационном хаосе’, Философия науки и техники в России: вызовы информационных технологий : сб. науч.тр., Вологда: ВоГУ, С. 274– 277.
  12. Таратута, ЕЕ., 2007. ‘Философия виртуальной реальности’, Санкт-Петербург, 147 с.
  13. Хайм, М., 1991. ‘Метафизика виртуальной реальности’, М. : Изд-во полит. лит., 243 с.
  14. Чайка, І., 2010. ‘Віртуальна реальність та віртуалізація реальності’, Схід, № 3 (103), С. 101-104.
  15. Штанько, ВІ., 2012. ‘Віртуальний комунікативний простір і проблеми самоідентифікації особистості’, Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Серія : Теорія культури і філософія науки, № 1029(1), вип. 47, С. 5-12.
  16. Bricken, W., 2007. ‘Virtual Reality : Directions of Growth. Notes from the SIGGRAPH'90 Panel’, Available at : <http://www.hitl.washington.edu/publications/m-90-l/-10.09.1990> [Accessed 12 January 2019].