Артімонова Т.П., кандидат філософських наук (е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., https://orcid.org/0000-0002-6073-6963)

ФЕНОМЕН ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

DOI 10.33930/ed.2019.5007.30(1)-1


Кузнєцов О.М., старший науковий співробітник (е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., https://orcid.org/0000-0001-9242-0835)

БЕЗПЕКОВИЙ ВИМІР ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН У КОНТЕКСТІ ЦИФРОВІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

DOI 10.33930/ed.2019.5007.30(1)-2


Булгакова Т. М., кандидат педагогічних наук (е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., https://orcid.org/0000-0003-3511-4158)

Жукова Г. В., кандидат педагогічних наук (е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., https://orcid.org/0000-0002-1248-4669)

ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ СУБ’ЄКТІВ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

DOI 10.33930/ed.2019.5007.30(1)-3


Серман Л.В., кандидат педагогічних наук (е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., https://orcid.org/0000-0001-7840-701X)

Нич О.Б., кандидат педагогічних наук (е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., https://orcid.org/0000-0003-1983-5967)

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В МЕТОДИКУ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

DOI 10.33930/ed.2019.5007.30(1)-4


Гавриленко Т. Л., доктор педагогічних наук, доцент (е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., https://orcid.org/0000-0001-9412-5805)

МОДЕРНІЗАЦІЯ ЗМІСТУ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ РОЗРОБЛЕННЯ ОСВІТНІХ СТАНДАРТІВ В УКРАЇНІ (19962001)

DOI 10.33930/ed.2019.5007.30(1)-5


Морозова Д. С., кандидат культурології (е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., https://orcid.org/0000-0001-5646-2851)

СЕМІТСЬКА ШКОЛА ХРИСТИЯНСЬКОЇ ПАТРИСТИКИ

DOI 10.33930/ed.2019.5007.30(1)-6


Лапутько А. В., викладач (е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., https://orcid.org/0000-0002-7501-500X)

АНТРОПОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДИНИ ЯК ЦІЛІСНОЇ ОСОБИСТОСТІ В КАТОЛИЦЬКІЙ ТРАДИЦІЇ БІОЕТИКИ

DOI 10.33930/ed.2019.5007.30(1)-7


Гулямов Б. С., аспірант (е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., https://orcid.org/0000-0001-8523-5420)

ПРАВА І ГІДНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ У СОЦІАЛЬНОМУ ВЧЕННІ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

DOI 10.33930/ed.2019.5007.30(1)-8


Кундеренко І. В., викладач біблійних дисциплін (е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., https://orcid.org/0000-0002-6115-499X)

ПРОТЕСТАНТСЬКЕ СЕРЕДОВИЩЕ УКРАЇНИ: У ПОШУКАХ РЕЛІГІЄЗНАВЧИХ ТИПОЛОГІЙ (НА ПРИКЛАДІ ВСЦ ЄХБ)

DOI 10.33930/ed.2019.5007.30(1)-9


 

автор: Гулямов Б. С.


Актуальність теми дослідження. Різноманітні стратегії інтерпретацій цінностей прав і гідності особистості опинилися у центрі дискусій щодо шляхів розвитку соціального вчення Православної церкви. Сучасні світоглядні дискусії в США та інших країнах вже не дозволяють обмежуватися загальними фразами та не визначатися стосовно проблематики прав людини. Теоретично усі помісні православні церкви та богословські школи визнають цінність особистості як створеної за образом Божим. Але з визнання високої гідності людської особистості можуть робити різноманітні висновки, щодо чого сьогодні розгорнулися принципові суперечки.

Постановка проблеми. На початку 2020 року Вселенський патріарх схвалив соціальну доктрину під назвою “За життя світу. На шляху до соціального етосу Православної церкви” і ця декларація була оприлюднена для загального обговорення. Ця доктрина пропонує цілісне бачення християнського гуманізму, богословську легітимізацію демократії через наголос на абсолютній гідності особистості як такої, що може знаходитися у спілкуванні з Богом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні православне соціальне вчення завдяки діяльності Вселенського патріархату переживає дві трансформації: перехід від пізньомодерного до постмодерного богословського дискурсу у власній мові та перемогу ідей пост-ліберальної політичної теології Фордгемської школи православної думки на чолі з видатними професорами, серед яких головними стали Арістотель Папаніколау та Джордж Демакопулос. Це задає нові перспективи для всіх дискусій щодо соціальної доктрини в православ’ї та ширше – у всьому християнстві. Формування пост-ліберального соціального вчення стало найбільшим досягненням богословського думки Вселенського патріархату за останні століття та потребує систематичного вивчення.

Постановка завдання. Метою дослідження є аналіз основних рис соціального вчення Вселенського патріархату щодо проблематики гідності та прав людини, виявлення основних рис нового соціального вчення Вселенського патріархату про права і гідність особистості у контексті богословських дискусій щодо свободи людини, долі демократії, ідейного протистояння офіційного православ’я з фундаменталізмом.

Виклад основного матеріалу. Концепція прав людини і гідності особистості, яку містить нове соціальне вчення Константинопольського патріархату, пропонує визнати сучасні теорії прав людини та їх втілення у сьогоднішній демократії як самоочевидні істини. Ці істини цілком легітимні у релігійному дискурсі, оскільки особиста гідність людини як здатної до містичного богоспілкування є абсолютною. Право-славна церква передбачає, що гідність та свобода особистості, її покликання та довершеність є значно вищими за усі ті множини цінностей і норм, що їх пропонує сучасна світська морально-правова свідомість, відповідні міжнародні акти і конституційні норми. В області соціального вчення це призводить до вимоги абсолютного визнання класичних прав і свобод людини. Висновків про необхідність змиритися із сьогоднішнім розширеним тлумаченням прав людини не робиться, оскільки абсолютна гідність особистості захищається не заради схвалення ідей та практик, які мають ознаки тоталітарного примусу.

Висновки. Православне соціальне вчення, запропоноване на початку 2020 року, намагається надати нового імпульсу ідеям модерну як незавершеного проекту, наголошуючи на повній згоді між Просвітництвом і православною етикою щодо гідності особистості та прав людини. Ідея про консенсус між світським та релігійним баченням прав людини походить від богослов’я патріарха Варфоломія та сучасних православних мислителів США.

Ключові слова: соціальне вчення церкви, персоналізм, права людини, гідність особистості.

 

Список використаних джерел:

  1. Варфоломей, Вселенский Патриарх 2019. ‘Православие и права человека’, Политическое богословие, под ред. А. Бодрова & М. Толстолуженко, Москва: Издательство ББИ, c. 127-140.
  2. Варфоломій, Вселенський Патріарх 2011. Віч-на-віч із тайною. Православне християнство у сучасному світі, пер. з англ., Київ: Дух і літера, 360 с.
  3. Яннарас, Х 2003. Свобода етосу, пер. з англ. В. Верлока, Київ: Дух і Літера, 268 с.
  4. Яннарас, Х 2004. ‘Церковь в посткоммунистической Европе’, пер. с англ. Г. Завершинского & Ю. Вестеля, Церковь и время: Научно-богословский и церковно-общественный журнал, № 3 (28), с. 81–106.
  5. Greek Orthodox Archdiocese of America 2020. За життя світу. На шляху до соціального етосу Православної Церкви. Доступно: <https://www.goarch.org/social-ethos?p_p_id=56_INSTANCE_km0Xa4sy69OV&p_p_lifecycle=0&p_p_state=normal&p_p_mode=view&p_p_col_id=column-1&p_p_col_count=1&_56_INSTANCE_km0Xa4sy69OV_languageId=uk_UA>. [15 Грудень 2020].
  6. Demacopoulos, GE (ed) & Papanikolaou, A (ed) 2016. ‘Christianity, Democracy, and the Shadow of Constantine’, Fordham University Press, 304 p.
  7. Kalaitzidis, P 2010. ‘From the ‘Return to the Fathers’ to the Need for a Modern Orthodox Theology’, St Vladimir’s Theological Quarterly, № 54, р. 5–36.
  8. Papanikolaou, A 2012. The Mystical as Political: Democracy and Non-Radical Orthodoxy, Notre Dame, IN: Notre Dame University Press, 248 p.

 

автор: Кундеренко І. В.


Актуальність теми дослідження. Класична типологія, запропонована Р. Нібуром набула світового поширення у другій половині 20 століття. Серед зарубіжних дослідників релігії її релевантність піддається сумніву, особливо з огляду на динамічне оточення постмодернізму. В українському просторі вивчення релігії ця типології продовжує використовуватися.

Постановка проблеми. Виникає феномен: аналіз доступних та поширених текстів віровчення найбільш численної деномінацій ВСЦ ЄХБ за різні роки існування в Україні демонструє, що основні богословські положення лишились незмінними, проте рівень залученості у суспільне життя України набув значних змін. Зміни ступеню залученості можна ранжувати між особистим та системним впливом, а також можна констатувати тенденцію від реакційної взаємодії з суспільством до активної системи дій, превентивних за характером.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних науковців та дослідників варто відзначити О. Дятлик, В. Хромця, С. Санникова, Ю. Чорноморця, В. Синього, С. Филипчук, М. Черенкова. Кожний з них досліджував або типологію Нібура (як С. Филипчук), або вивчав рівень залученості вітчизняних протестантів в життя українського суспільства.

Серед закордонних дослідників відзначимо Д. Карсона, Л. Світ, Е. Крауч, М. Хортон, Ф. Мет’юс-Грін, Б. МакЛарен, Е. МакМанус. Всі вони або критично аналізували типологію Нібура, або пропонували свої динамічні типології. Універсальні моделі протестантського впливу виокремлює та систематизує Д. Холінджер.

Постановка завдання. Проаналізувати релевантність класичної та поширеної нібурівської типології у кореляції з зміною рівня залучення вітчизняних протестантів в суспільне життя на прикладі ВСЦ ЄХБ як найбільш чисельної конфесії.

Виклад основного матеріалу. Застосування типології Р. Нібура до протестантського середовища України виявляється практично неможливим, оскільки незважаючи на збережене віровизнання, рівень залученості протестантів в український соціум істотно змінився. Таким чином звична класифікація виявляється не дієвою через динамічність соціального виміру протестантів та тлі теологічного консерватизму. Автор погоджується з запропонованою парадигмою Д. Холінджера, що у будь-якій взаємодії з суспільством є два виміри, у середині яких ми можемо проводити певне ранжування. Вплив може бути індивідуальним або структурним, а також реакційним або превентивним. Серед протестантів набули особливого поширення наступні вектори:

  1. Надання гуманітарної допомоги; 2. Створення альтернативних християнських інституцій; 3. Розповсюдження “Благої Вістки” як спосіб не лише поширення вірувань, але й спроба досягти структурних змін у суспільстві; 4. Пророче проголошення як спосіб впливу на наявні негативні тенденції; 5. Політичне лобіювання з спробою недопущення прийняття певних законопроєктів, або навпаки їх просування; 6. Створення політичних партій або політичних груп; 7. Ненасильницький супротив; 8. Практика християнського втілення як прояв вірності Богу із розумінням, що досяжність етичних стандартів можлива лише в межах християнської спільноти; 9. Особистий вплив, з розумінням, що християнин дотримується відмінних від суспільства морально-етичних принципів, але при цьому застосовує їх не лише у межах християнських громад, але й взаємодії з суспільством.

Висновки. Зроблено аналіз релевантності поширеної типології Р. Нібура у трансляції на наявний досвід протестантських церков України на прикладі найчисельнішої групи – Всеукраїнського Союзу Церков Євангельських християн-баптистів (ВСЦ ЄХБ).

Ключові слова. типологія; протестанти; суспільство, церква.

 

Список використаних джерел:

  1. Беркхов, Л 2000. История христианских доктрин, пер. з англ., СПб.: Библия для всех, 319 с.
  2. Вебер, М 2018. Протестантська Етика і дух капіталізму, пер. з нім. О. Погорілого, Київ: Наш формат, 261 с.
  3. Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів 2021. Соціальна Праця. Доступно: <https://www.baptyst.com/category/sotsialna-pratsya/>. [16 Січень 2021].
  4. Грудем, У 2004. Систематическое богословие, Пер. з англ., СПб.: Мирт, 1453 с.
  5. Денисенко, А 2019. Теологія визволення: критичний аналіз. Автореферат дисертації кандидата наук, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 22 с.
  6. Докаш, В 2014. ‘Основні складові протестантської Есхатології: структурно-функціональний аналіз’, Релігія та Соціум, № 3-4 (15-16), с. 91-98.
  7. Дятлик, ОМ 2018. Впровадження та інтеграція освітніх програм спеціальності “богослов’я” в систему вищої освіти України: управління інноваційним проектом (на прикладі громадської організації «Євро-Азіатська теологічна асоціація»). Доступно: <http://umo.edu.ua/images/content/institutes/imp/struktura/kaf_upravl_proekt/proekty_zdobuvach/Diatlyk_O_MBA_Thesis_1.pdf >. [22 Січень 2021].
  8. Еннс, П 2003. Підручник з богослов'я, пер. з англ. Т. Марчак, Л.: Благовісник Галичини, 758 с.
  9. Житомирська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів “Сяйво” 2019. Вебсайт. Доступно: <https://radiance.school/>. [15 Січень 2021].
  10. Коновальчук, Є 2020. ‘Мером Рівного обрано протестанта Олександра Третяка’, Християнська газета “Слово про слово”, вебсайт. Доступно: <https://slovoproslovo.info/merom-r-vnogo-obrano-hristiyanina-oleksandra-tretyaka/>. [15 Січень 2021].
  11. Кундеренко, ІВ 2020. ‘Духовна освіта в протестантських навчальних закладах України: до проблеми формулювання понять’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, № 24, с. 99–110. Доступно: <http://www.journal-discourse.com/uk/kataloh-statei/2020-r-246/dukhovna-osvita-v-protestantskykh-navchalnykh-zakladakh-ukrainy-do-problemy-formuliuvannia-poniat.html>. [25 Грудень 2020].
  12. Кундеренко, ІВ 2020. ‘Протестантські духовні заклади вищої освіти як невід’ємна частина освітнього простору України’, Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, № 32, с. 254-262.
  13. Кундеренко, ІВ 2020. ‘Духовна освіта у протестантському середовищі та релігієзнавчі типології’, Духовність особистості: методологія, теорія і практика: збірник наукових праць, Том 98, № 5, с. 126-139. Доступно: <http://domtpsnu.snu.edu.ua/index.php/Domtp/article/view/224>. [27 Грудень 2020].
  14. Нибур, Р 1996. ‘Христос и культура’, в кн. Лики культуры, пер. МР Лановская & ОВ Боровая, Москва: Юристъ, 575 с.
  15. Нибур, Р 2008. Христос и общество, Новосибирск: Посох, 256 с.
  16. Персональний сайт Олександра Турчинова (n.d.). Вебсайт. Доступно: <http://turchynov.com>. [27 Грудень 2020].
  17. Приватна загальноосвітня школа "Ріка життя" (n.d.). Вебсайт. Доступно: <http://reka.kiev.ua/>. [25 Грудень 2020].
  18. Приватна загальноосвітня школа "Початок премудрості" (n.d.). Вебсайт. Доступно: <http://bw-school.com.ua/>. [25 Грудень 2020].
  19. Приватна загальноосвітня школа “Скарбниця мудрості” (n.d.). Вебсайт. Доступно: <http://e-schools.info/>. [25 Грудень 2020].
  20. Приватна загальноосвітня школа І-ІІ ступенів "НАДІЯ" (n.d.). Вебсайт. Доступно: <http://school-nadiya.com/>. [25 Грудень 2020].
  21. Райри, Ч 1997. Основы богословия, Москва: BEE International, 656 с.
  22. Резолюція Протестантських Євангельських Церков з нагоди святкування 500-річчя Реформації 2018. Вебсайт “Рада Євангельських Протестантських Церков України”. Доступно: <http://repcu.org/2018/03/31/резолюція-протестантських-євангельс/>. [25 Грудень 2020].
  23. Релігієзнавство як наука 2011. Вебсайт “Освіта”. Доступно: <https://osvita.ua/vnz/reports/relig/20454/>. [25 Грудень 2020].
  24. Синій, В 2020. ‘Теорії про місійне покликання богословської освіти у пострадянському протестантизмі’, Освітній дискурс, № 23 (5), с. 78-92. Доступно: <http://www.journal-discourse.com/uk/kataloh-statei/2020/2020-r-235/teorii-pro-misiine-poklykannia-bohoslovskoi-osvity-u-postradianskomu-protestantyzmi.html>. [15 грудня 2020].
  25. Тіссен, ГК 2001. Лекції з систематичної теології, пер. з англ. Л. Коровник, Київ: Єдмонтон, 440 с.
  26. Трельч, Э 1996. ‘Церковь и секта’, в кн. Религия и общество: хрестоматия по социологии религии, сост. ВИ Гараджа & ЕД Руткевич, Москва: Аспект Пресс.
  27. Филипчук, С 2009. Християнство і суспільство: прямі, що перетинаються? Науковий блог. Доступно: <http://naub.org.ua/?p=264>. [26 Грудень 2020].
  28. Хромець, В 2019. Богословська освіта як феномен релігійного та світського освітнього простору України. Автореферат дисертації доктора наук, М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Київ, 41 с.
  29. Щеткина, Е 2020. “Церковь вне политики” по-белорусски или страшный сон Лукашенко, РІСУ. Доступно: <https://risu.ua/ru/cerkov-vne-politiki-po-belorusski-ili-strashnyj-son-lukashenko_n114248>. [26 Грудень 2020].
  30. Эриксон, М 1999. Христианское богословие, СПб.: Библия для всех, 1088 с.
  31. Carson, DA 2012. Christ and Culture Revisited, Eerdmans.
  32. Hollinger, D 2002. Choosing the Good, Grand Rapids.
  33. Niebuhr, RH 1975. Christ and Culture (Torchbooks), Harper & Row.
  34. Sweet, L 2003. The church in emerging culture: five perspectives, Zondervan.

 

автор: Лапутько А. В.


Актуальність теми дослідження. У Римсько-католицькій церкві антропологічна концепція опирається на сприйняття сакральності й непорушності людського життя. Даром Божим є життя, Бог є його джерелом. Духовно-тілесна цілісність особи, яка є вільною та відповідальною, основною своєю метою має прямування до Бога. Особа – основа християнського персоналізму, головний критерій моральних оцінок та дій, об’єкт і мета людської активності. Гідність та добро цілісної особи – головний принцип християнської антропологічної концепції та основоположний критерій християнської біоетики.

Постановка проблеми. Католицька церква дотримується чіткої позиції стосовно біоетичних проблем, що базується на визнанні цінності й гідності людського життя та дотриманні прав людини. Біоетичний підхід утилітаризму в центр ставить суспільне добро, якому повинна підпорядкуватися окрема особа. Парадигма утилітаризму вирішує питання не на користь буття особи, адже визнає примат якості життя: моральні правила мало беруться до уваги, акцентується на максимальній користі, зокрема для соціуму загалом, а не для окремої особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основні програмні доку-менти щодо антропологічної концепції в контексті біоетики такі: енцикліка “Humanae vitae”, “Хартія працівників охорони здоров’я”, енцикліка “Evangelium vitae”. Оскільки ці доку-менти потребують доволі широкого аналізу та вимагають великого об’єму праці, то в нашій статті опирати-мемося передусім на перші два з них. Для підкріплення наших висновків проаналізуємо доповідь кардинала Йозефа Ратцінгера, в якій представлено глибокі узагальнення щодо антропологічної концепції людини в Римсько-католицькій церкві. Методологічним взірцем для нашої статті будуть праці українських науковців Тетяни Гаврилюк, Івана Остащука та Юрія Чорноморця.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз антропологічної концепції людини як цілісної особистості у католицькій традиції біоетики. Відповідно до поставленої мети, слід розкрити окремі завдання: проаналізувати визначені основоположні документи Апостольської Столиці щодо проблем біоетики та висвітлити основні риси християнської концепції антропології в їхньому застосуванні до оцінки питань біоетики.

Виклад основного матеріалу. У сучасних біоетичних дослідженнях та практиці їх реалізації простежуються два протилежних напрями: етичного абсолютизму в християнській філософії та етичного релятивізму в утилітаризмі й прагматизмі. Християнська біоетика опирається на антропологічну концепцію людини як цілісної особистості й соціальної істоти. Теза про гідність людської особи міститься в біблійній концепції про створення людини на образ і подобу Божу. Християнська антропологічна концепція базується на сприйнятті особистості як нероздільної єдності тілесного й духовного. Християнські моральні норми слід сприймати в контексті феномена дару.

Висновки. Християнська позиція базується на переданні та інтерпретації біблійного уявлення про людську особистість на основі Божого задуму. Людина – єдине створіння, що покликане до життя задля неї самої; створена за образом і подобою Божою; основною метою її життя є прямування до Бога та покликання до Божого блаженства. Людина наділена гідністю суб’єкта та цінністю, які є метою самі в собі. Людина – нероздільна й неповторна єдність тілесного і духовного. Не можна надавати виключну перевагу лише біологічній чи тільки психічній природі людини, адже вони цілісно є джерелами моральної відповідальності; матерія зростання людини базується на поєднанні чуттєвого та духовного життя. Людина своїми вчинками на основі сумління приймає чи не приймає добро, яке їй обіцяв Бог.

Ключові слова: антропологічна концепція, цілісна особистість, цінність, гідність, біоетика, католицизм.

 

Список використаних джерел:

  1. Гаврилюк, ТВ 2013. Людина в християнській антропології ХХ – ХХІ століття, Київ: ТОВ “НВП “Інтерсервіс”. 320 с.
  2. Йоанн Павло ІІ 1995. Evangelium Vitae. Енцикліка. Доступно: http://www.pro-life.vinnica.ua/personaggi/evangelium_vitae.pdf [25 Січень 2021].
  3. Катехизм Католицької Церкви 2002. Синод УГКЦ, 772 c.
  4. Масленникова, Г 2002. ‘Биоэтика’, Католическая энциклопедия. Том І: А – З, Москва: Издательство Францисканцев, с. 588-590.
  5. Остащук, І 2008. ‘Католицька антропологія: контекст третього тисячоліття’, Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки, Вип. ХІ, с. 105-110.
  6. Павло VI 1968. Humanae vitae. Енцикліка. Доступно: <http://irs.ucu.edu.ua/dzherela/sotsialni-entsikliki/pavlo-vi-humanae-vitae-1968/> [25 Січень 2021].
  7. Ранер, К 2006. Основание веры. Введение в христианское богословие, Москва: ББИ св. апостола Андрея, 662 с.
  8. Хартія працівників служби охорони здоров’я 1994. Доступно: <http://zdorovia.ugcc.org.ua/hartiya-pratsivnykiv-sluzhby-ohorony-zdorov-ya/> [25 Січень 2021].
  9. Чорноморець, ЮП 2010. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія, Київ: Дух і Літера, 568 с.
  10. Ratzinger, J kard. 1991. Bioetyka w perspektywie chrześcijańskiej. Available from: <http://www.bobolanum.edu.pl/images/wykladowcy/filipowicz/Ratzinger_Josef._Bioetyka_w_perspektywie_chrześcijańskiej.pdf> [27 January 2021].